Час невблаганний. Наші батьки, бабусі та дідусі стають старенькими, іноді вередливими, вразливими та безпомічними. Як спілкуватися із літніми людьми, щоб зберегти у родині мир та спокій, пояснює Lada.FM.
Спробуйте запам’ятати ці 9 правил і нехай вони вам допоможуть, коли настане потреба.
1. Лише добра правда
Батьки хочуть, щоб ми були успішними. Якщо ви приходите до стареньких батьків і починаєте жалітися, — вони вже нічим не можуть вам допомогти… Тому краще розділити дві правди: є хороша правда і та, якої їм краще не знати ніколи. Наше благополуччя — гарантія їхнього успіху, про це потрібно пам’ятати завжди.
2. Не намагайтеся їх змінювати
Коли ми були маленькі, дорослі добряче «виїдали нам мізки» розповідями про сусідського хлопчика, який краще навчається і слухається батьків. Коли вони старіють, ми починаємо відповідати їм тим самим: «Дивися, сусідка щодня прогулюється, а ти цілі дні вдома просиджуєш». Ми намагаємося їх виправити, хоча потрібно приймати їх такими, які вони є.
Не треба силкуватися щось в них впихнути, вони вже не підлягають модернізації. Ми можемо їх тільки прийняти. Якщо людина палила цигарки до 80 років, то, найімовірніше, вона вже цього не покине.
3. Знайте їхні «технічні характеристики»
Потрібно абсолютно точно знати, з ким ми маємо справу. Варто усвідомити, що таке людина, яка не бачить, не чує, не може підвестися. Аби зрозуміти, що таке сліпа людина, спробуйте опинитися на її місці: наприклад, помалюйте у темряві.
Наші старші родичі щодня бачать, як зменшуються їхні можливості. І це лякає їх.
Уявіть, що ваші батьки поступово переводять свій режим з автопілота на ручне управління. Вони починають пити таблетки за розкладом. Середня тривалість життя зараз — 80 років. Із них 5 років людина хвора і ще кілька років потребує допомоги. Потрібно це просто прийняти і зрозуміти: добре, це нормальна історія, плата за довге життя.
4. Не вступайте у конфлікт
Є такий бронебійний снаряд: «Я у твоєму віці вже був, а ти в моєму — ще ні». І це справді так.
Агресія похилих віком людей береться від невдоволеності собою. Коли ти приймаєш причину агресії, коли усміхаєшся старенькому родичу й не відповідаєш на його атаки, агресія стихає. Якщо відповів — тобі кінець. Звісно, потрібно вміти міняти теми розмови, міняти вектор. Спробуйте, наприклад, у спокійній розмові з батьками взяти й поміняти тему. Ця вправа допоможе вам у ситуації конфлікту.
5. Співчувайте, але не жалійте
Співчуття — дуже важлива справа. Однак потрібно розрізняти співчуття і жалощі. Це небо і земля! Жалість нас знезброює: жаліючи людину, ми зазвичай нічим не можемо їй допомогти. А співчуття може бути різним, також і діяльним.
6. Не сперечайтеся
Не бракує моментів, коли дуже хочеться відповісти. Але беріть свої нерви у кулак і спокійно реагуйте навіть на провокації.
7. Керуйте враженнями
Коли ми молоді, в нас дуже багато вражень, а з віком їх стає дедалі менше. Все, що відволікає стареньких людей від невеселого способу життя, — важливо. Вони сидять перед будинками на лавочках і обговорюють сусідів саме тому, що їм бракує вражень.
Враження бувають різними, не завжди хорошими. Ми можемо старатися зробити так, щоби їхні враження були тільки хорошими, однак ми не всесильні.
8. Не звинувачуйте себе
Почуття провини переслідує всіх. Завжди залишається відчуття, що ти щось недоробив, недодав, неправильно поводився з батьками. Не треба себе винуватити. Винен тільки час. Це замкнений цикл, який від нас не залежить.
Потрібно зрозуміти, що людина, яка наближається до межі життя і смерті, насамперед звернена у себе й намагається впорядкувати своє минуле. Люди йдуть у себе, і ми в цьому не винні, ми маємо це прийняти, змиритися з цим і постаратися дати їм якомога більше.
І в будь-якому разі, потрібно берегти себе. Треба навчитися відпочивати. Якщо постійно жити життям літньої людини, зрештою сам же будеш винен: тебе звинуватять у тому, що твоє життя не склалося. Чому ти не одружився? Чому ти не народила дітей?
9. Прощайте
Потрібно навчитися залишати образи у вчорашньому дні. Це як комп’ютер: ти його перезавантажив і починаєш працювати заново. Якщо сьогодні ти не простив свого діда, завтра — так може статися — його вже не буде серед живих. І що тоді?
Але щоби прощати, треба мати сили. Існує чимало технік відновлення. Наприклад, «техніка п’яти хвилин»: просто вийдіть з приміщення, посидіть п’ять хвилин і ні про що не думайте. Потім повертайтеся з новими силами, аби знову мати змогу співчувати.