У будинку Ольги було шумно. Роздратована Олена голосно стукала дверцями шафи, дістаючи на зовні її вміст. Спідниці, сукні, рушники, дитячий одяг швидко потрапляли до великих валіз, які, мов дядини, порозлягались на підлозі.
До нехитрого невістчиного скарбу спритно потрапляли Ольжині рушники, а потім і нові кружки, які купували на Великдень, праска. Жінка стримувала себе з усіх сил, щоб не зірватися й випровадити нарешті зі свого будинку в’їдливу невістку.
Нехай бере що хоче, аби лише скоріше вибралася з нашого будинку й життя та дала усім спокій, – прокручувала у голові, мов заспокійливу мантру.
…Ольга та Сергій прожили щасливе сімейне життя. З перших днів шлюбу жили, як одне ціле. Разом ділили радощі та біди, будували новий дім, ставили на ноги двох діток. І коли почалися складні фінансові часи через відсутність роботи, вирішили розпочати свій маленький бізнес – випікати пироги та продавати на міському ринку.
Пироги в Ольги завжди виходили найсмачнішими. Тому й не дивно, що за кілька років важкої праці вдячних клієнтів назбиралося чимало. Однак після підрахунку чистого прибутку у співвідношенні до затрат часу та сили, подружжя вирішило зав’язувати із вуличною торгівлею та відправитися на заробітки до Італії.
Тим більше, що діти повиростали, няньки не потрібно вже нікому. Старша донька вже створила власну сім’ю. Син ще у пошуку. Але замість коханої обрав іншу розраду для душі – ні для кого несподівано пішов у віру.
У секту втягнули дитину, а ви і не спасаєте, нічого не робите, щоб витягти його із цих тенет, – мов іржа щодня «роз’їдала» душу свекруха.
А як врятувати сина, коли він віддалився, не йде на контакт, тільки й торочить своєї … про грішне життя батьків.
Сам все усвідомить та одумається. А, може, це дійсно його шлях, з яким потрібно змиритися і прийняти. Час усе покаже, – заспокоювала себе Ольга.
… На роботу до Італії подружжя також вирушило разом. Важко було пристосовуватися до нового життя, ще важче вдавалося знайти роботу без знання мови. Поступово звикали до життя заробітчан, економили кожну копійку, щоб хоча б відпрацювати ті кошти, які вклади у поїздку.
Аж раптом, мов сніг на голову, з далекої України прийшло повідомлення: «Олексій вирішив одружитися». Обраницею стала «сестра по вірі», одруження відбудеться через кілька тижнів.
Не зможемо ми приїхати на весілля, – у телефонній розмові пояснювала синові Ольга. – Не заробили ще грошей, щоб їздити туди й назад. Ті кошти, які вже встигли зібрати, передамо на весільні витрати. Доведеться вам обходитись без нас.
…Такого весілля родичі Ольги та Сергія ще ніколи не бачили. У кафе, яке по швидкому винайняли, зібралися «грішні» родичі нареченого. Щоразу, оголошуючи тост, звертали погляди до порожніх місць, де б мали сидіти молодята та їх батьки. Але в цей час батьки були за тисячу кілометрів від України, а молодята відзначали свою щасливу подію зі своїми новими «братами та сестрами» по вірі.
…Лише через три роки Ольга та Сергій змогли вперше навідатися до рідних. Вже й онук Захарій почав робити свої перші кроки. Приїхали, щоб нарешті, як годиться, познайомитися із невісткою, сватами, потішитися маленьким онуком.
З перших хвилин Ольга помітила зміни, які відбулися у її будинку. Якісь речі десь поділися, ті сервізи, які тримала для особливих подій, виблискували надщербленими боками.
-А де ті рушники, що я вам передавала? – поцікавилася в Олени.
-Та-а, десь напевно, у шафі.
-А полиця із коридору де поділася?
-А вона що вам вічно служити мала? Давно поламалася, ми її викинули, – відрубала, мов відрізала, на запитання Олена.
… Рушники, полиця та ще багато інших речей відшукалися дуже швидко: під час гостин до сватів Ольга ніби потрапила у свій власний дім, все тут рідне і знайоме. Зароблене важкою працею та недоспаними ночами, коли просиналися вдосвіта, щоб на ранок напекти смачних пирогів для продажу. Образу Ольга придушила у власній душі. «Аби діти були щасливими, а ми повернемося в Італію і ще заробимо для себе», – заспокоювала себе.
Однак щастя у синових очах мати не побачила. Вередлива невістка, як скажена оса, щоразу намагалася вжалити Олексія. Ковбаса їй, бачите не така, а раз не така, то через вікно і на вулицю. Не так подивився на дружину – значить і спати буде окремо. «Недоладний, нерозумний, непроворний», – тільки й чути нарікання Олени.
До Італії подружжя поверталося із важким тягарем на серці. До болю було шкода Олексія, маленького Захарія на якому мати також зривала злість.
… Ще кілька років пролетіли швидко. Через проблеми зі здоров’ям Ольга та Сергій вирішили повертатися на батьківщину та осідати у своєму будинку.
Але з перших днів після свого повернення господарі зрозуміли, що і дім їх вже не їх. Невістка, яка розраховувала на те, що батьки-заробітчани придбають для свого сина нову квартиру, не приховувала свого розчарування та щоразу намагалася продемонструвати, що вони не бажані гості у своєму домі. То не там стали, то голосно телевізор увімкнули, то на кухні з’явилися не в той час. Усі свої пожитки Ользі доводилося ховати у кімнаті, на двері якої плставили замок. Бо все, що «не так лежало» відразу ж ставало власністю сватів.
Спочатку усі невістчині вибрики терпіли заради сина. Але зрозуміли, що і він не щасливий від такого життя.
-Невже тебе влаштовує таке життя. Ти готовий прожити із жінкою, яка тебе зневажає та принижує, усе своє життя? – якось скориставшись відсутністю Олени запитала у сина.
-А як же син, як його залишити із такою матір’ю. І віра не дозволяє розлучатися, – тільки й відповів Олексій.
…Довелося пояснювати Олексію, що у його сина будуть і батько, і дідусь з бабусею. Лише скаженої та неврівноваженої дружини в Олексія не буде. Батьківська «терапія» подіяла й син зважився на розлучення, яке перетворилося у важкий та тривали процес. Проте, як не старалась Олена, ні будинку, ні машини, які купували батьки, їй не вдалося відсудити. Ще кілька місяців Олена ніяк не могла залишити дім колишніх родичів. Спочатку вдавала ніби розкаюється, усвідомлює свої помилки. А коли зрозуміла, що її чари більше не діють на чоловіка і тим більше на його батьків, щодня влаштовувала скандали, вимагаючи від колишніх батьків-заробітчан квартиру для їх онука.
…І от нарешті Олена виїжджає. Перебирається до нового кавалера, якого нашвидкуруч вполювала у соцмережах. Ольга із Сергієм проводжають поглядом таксі, яке від’їжджає від їх будинку. Тепер і вони заживуть щасливим та радісним життям, на яке вони так довго чекали.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті