З важкими сумками та ще з важчими думками Ірина поспішала додому. Ще стільки справ, скільки роботи треба встигнути зробити до вечора. Роботи чимало, а настрою святкового різдвяного немає. Хочеться впасти, як той ведмідь, у сплячку і проснутися, коли знову буде мир, її Сашко поруч й колишнє життя.
Якби зараз поруч був її Сашко хіба б несла такі важкі сумки. Він завжди допомагав, підтримував. Завжди був її першим помічником. Саме він, як господар, тер мак у макітрі. Це була традиція у їх родині. Справжня процедура тертя маку, коли Олександр сідав на підлогу, ставив макітру між ноги і брався терти мак. А їхні малі діти щоразу підбігали, щоб скуштувати чи вже готовий мак та облизати макогін. Навіть коли придбали електричну кавомолку, від тертя маку не відмовилися, бо саме у ці моменти було відчуття справжнього свята.
Сьогодні Сашко на фронті й місію тертя маку доведеться Ірині взяти на себе. Туга за чоловіком ще більше охопила стомлене жіноче серце. Десять років вони разом. Познайомилися у знайомого на дні народження. У той же вечір Сергій запропонував Ірині провести додому. Потім було кілька зустрічей і Олександр пішов в армію. Після закінчення вузу сам зголосився на строкову службу. Бо вважав, що чоловік без військового гарту, то не чоловік.
У хвилину прощання перед від’їздом на службу, дивлячись в очі дівчини, Олександр заявив: «Ти обов’язково будеш моєю дружиною».
Слова юнака Ірина не сприйняла серйозно. Адже вони зустрічалися зовсім мало, майже нічого не знали одне про одного. Але чим довше спілкувалися, тим більше відчувала наскільки сильно звикає до їхніх розмов, наскільки це цікава та розумна особистість.
Час служби пролетів непомітно. У той день Ірина поверталася до гуртожитку з пар. Аж раптом відчула наскільки сильно почало битися її серце …. біля дверей до гуртожитку стояв Сашко із великим букетом польових квітів, саме таких, як вона любила, про що якось проговорилась коханому.
Я ж казав, що не відпущу тебе, і ти будеш моєю, – посміхнувся юнак.
З того часу вони більше не розлучалися. А через пів року – одружилися. Жодної хвилини Ірина не шкодувала про свій вибір, про те, що поєднала свою долю із цим вродливим та добрим юнаком. Він завжди був чуйним, уважним й добрим, але при цьому справжнім чоловіком – здатним на рішучі та зважені вчинки. За ним Ірина була як за кам’яною стіною. Знала, що в неї є поруч людина, з якою можна поділитися найсокровенішими таємницями, порадитися й отримати від чоловіка допомогу.
А потім почалася війна й Олександр в перші ж дні пішов добровольцем на фронт. Він пішов захищати рідну землю, а Ірина залишилася охороняти їх сина і доньку. Знала, що Сашко інакше не зміг би вчинити, він не з тих, хто ховається за спідницю.
У роздумах та спогадах Ірина не помітила як підійшла до власного будинку. Раптом серце, як багато років тому, почало калатати у грудях… навпроти неї йшов її Сашко із букетом квітів.
Ну чого ти плачеш? Я ж приїхав живий, а ти сирість розводиш, – жартував чоловік, обіймаючи дружину. – Хто ж буде мак замість мене терти? Хіба міг я залишити на вас таку відповідальну місію? На цілих десять діб відпустили у відпустку. Ще встигну вам надокучити))
Сім’я знову була разом. З макітрою у руках Олександр примостився на своєму улюбленому місці. Все було як колись, але все стало по-іншому. Вони стали іншими. Війна змінила усіх. Очі Олександра більше не випромінювали того веселого вогника, а ніби потухли, наповнилися сивим туманом печалі, як у людей, які прожили довге та сповнене випробовуваннями важке життя. І Софійка та Назарчик стали іншими. Такими дорослими, але маленькими дітьми, які ні на хвилину не відходили від свого татуся. Ніби боялися, що хтось забере його у них.
Ти питала заради чого я пішов на війну? Ось тобі відповідь, – Олександр пригорнув до грудей своїх дітей. – Заради них та їх майбутнього, щоб вони та інші діти жили у вільній та незалежній країні.
…За різдвяним столом зібралася вся родина. За звичаєм колядували, вітали один одного з різдвяними святами. Це була щаслива родина, яку роз’єднала війна і об’єднало Різдво.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті