Завтра у Віри день народження. Ювілейних 55 років. За святковим столом збереться п’ять поколінь Захарових. Хоча, здається, що і не жила ще зовсім. Весь час кудись поспішала, боялася не встигнути. От і народила у чотирнадцять свою першу доньку, у тридцять два вперше стала бабусею, а у п’ятдесят два – прабабусею.
Природа наділила Віру гарною вродою та не за роками статною фігурою. У чотирнадцять років дівчина виглядала як на всі сімнадцять, а то й вісімнадцять. А от в дорослому на вигляд тілі розум залишився дитячий та наївний. Тому, коли за неповнолітньою почав упадати двадцятирічний новий знайомий, який нещодавно повернувся з армії, відразу ж втратила розум та спокій. Боялася, що дорослий кавалер дізнається про її справжній вік та залишить. Або ж ще гірше, коли знайдеться старша та досвідченіша дівчина, яка відіб’є у неї її Володьку.
Як те безпомічне цуценя дивилася на свого обранця вірними очима й готова була служити йому у всьому. Тому спокусити недосвідчену дівчину «зголоднілому» на жіночі ласки дембелю було не важко. Кілька ласкавих слів та компліментів і дівчина розтанула, як пломбір на сонці.
Про наслідки таких дорослих стосунків Віра і не задумувалася. Бо подруги до таких стосунків ще не доросли, а батьки та вчителі про таке не розповідали. Тому коли лікарка у лікарні, куди мама привела Віру через погане самопочуття, повідомила про вагітність шок був і у Віри, і у її мами.
Віра спершу й не усвідомлювала що з нею діється і що це не якесь кіно, а реальні події, які відбуваються у її житті. Що в ній живе нове життя, за яке вона має відповідати.
Переляканому Володьці також вже не було куди відступати. Почувши скільки років його дівчині й про те, що вона вагітна, він зрозумів у яку халепу потрапив і погодився одружитися із неповнолітньою, щоб врятувати її від людського осуду, а себе – від покарання.
… Проте невелике містечко зашуміло, загомоніло й обговорило зі всіма подробицями появу на світ маленької дівчинки у її ще зовсім недорослої матусі. З народженням дитини у Віри почалася депресія. Після пережитого болю, до якого дівчина була ще не готова, появи маленької, безпомічної істоти, яка не була такою гарною, як Вірині ляльки й чомусь кричала вдень і вночі, Віра втратила інтерес до дитини. Вона ревнувала свою маму, яка увесь свій час приділяла маленькій Марині, сердилась на донечку, через яку доводилося просипатися вночі, щоб погодувати.
Молоду сім’ю, турботу про їх подальше навчання, працевлаштування, облаштування побуту та ще й маленьку дитину взяли на себе Вірині батьки.
Лише коли дівчинка трішки підросла й почала самостійно ходити, говорити Віра почала сприймати її як рідну душу, але скоріше, як молодшу сестру, а не доньку.
оньці виповнилося лише рік і три місяці, як молода сім’я розбіглася. Володимир також був не готовий до свого раннього батьківства та одруження. А тягнути на своїх плечах двох дорослих і одну маленьку дитину батькам було важко. Вони взяли на себе відповідальність за Маринку, а Віра продовжила навчання, здобула освіту та вивчилася на перукаря.
Лише у двадцять два роки Віра вдруге вийшла заміж та народила другу доньку. А в тридцять два роки Віра вже стала бабусею. Її Марина також виявилася ранньою пташкою, яка у сімнадцять років стала під вінець, а у вісімнадцять народила донечку. Як не благала Віра доньку не спішити, ділилась власним досвідом. Але усі умовляння були марними.
…На відміну від Віри, Марина стала гарною матір’ю для своєї доньки та збудувала міцну та дружну родину. Вона віддавала своїй маленькій доньці усю материнську любов та турботу, якої, напевне, не вистачало їй у дитинстві.
Віра, яка відчувала провину перед донькою, намагалася підтримати свою донечку, допомогти їй, як колись допомогла їй її мама.
Не довго засиділась у дівках і їх Яся. На свої двадцять років онука подарувала своїм молодим матусі й бабусі маленьку дівчинку.
Я бачу, що я від самого дитинства та до пізньої старості буду гратися у доньки-матері та прати пелюшки, – жартує Віра. – Сподіваюся, що хоча б наша Каріна не буде поспішати із народженням дітей, бо ще станемо рекордсменами.
П’ять поколінь Захарових живуть дружно та щасливо. Їм вдалося подолати усі труднощі, які були на їх шляху. Молоді, квітучі жінки випромінюють щастя і важко навіть відгадати, які родинні зв’язки між ними.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті