Сьогодні продовжуємо тему української хати й поговоримо про покуття (красний кут, святий вугол, Божній кут) – найважливіше місце у хаті. Він розміщувався по діагоналі від печі. Тут висіли ікони, прикрашені тканими або вишиваними рушниками — «божниками».
На покутті під іконою зазвичай висів каганець, подібний до панікадила. У свята та під час спеціальних відправ чи молитов, переважно на Святвечір і всеношну, його запалювали – щоб ангели прилітали до оселі. Звичай вимагав мати в господі ікони Богородиці, Святої Трійці, Неопалиму Купину, а також Миколи Угодника, Юрія Святого, Пантелеймона та ін.
Всі найважливіші події в родині проходили саме біля покуття, й заручини та благословення молодих, й весільний посад молодих, й перша купіль новонародженого члена родини й прощання з покійним.
На покутті за іконами зберігали освячені реліквії, вербову гілку з Вербної неділі, шматочок паски з Великодня, свячену воду, громничу свічку та інші. На Різдво саме під образами ставився Дідух.
Чоловіки, що заходили у хату, знімали з голови шапку, хрестилися до образів і покутя. У давні часи була поширена клятва: «Клянусь тобі перед святим покутем».
За матеріалами «Етнохата»
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті