Артемчик з’явився на світ у березні, коли весь світ просипався від зимового сну. Щаслива Лариса також ніби ожила, відродилася. Шість років молода сім’я очікувала на народження свого первістка, але три попередні вагітності були невдалими.
Щоразу молода жінка оплакувала своїх ненароджених дітей, болісно переносила втрату та з кожним разом все більше розчаровувалася. Тому свою четверту вагітність Лариса майже усю провела у лікарні, виконуючи усі приписи та рекомендації медиків.
І от той щасливий момент настав. Її маленький синочок сповістив про свою появу на світ голосним та дзвінким криком.
Оце козак, – тішилися немовлям рідні. – Майбутній голова колгоспу)), подивись, який опецьок народився.
Лариса була на сьомому небі від щастя. З перших своїх днів Артемчик став найголовнішим у родині. Йому віддавали найсмачніші шматочки різних смаколиків, на нього витрачали останні копійки, яких не завжди вистачало.
Хлопчик ріс у любові та безмежній опіці. І коли зайві кілограми, які «наросли» на дитячому тільці, заважали хлопчику зав’язати шнурівку на черевиках, на допомогу йому кидалися усі рідні. Надмірна опіка далася у знаки. Хлопчик виріс егоїстом та неврівноваженим юнаком. Кожне сказане проти юнака слово критики викликало в Артема істерику та крик.
Маленькому Артемчику усі годили через надмірну любов, а великому – від страху бути побитим та облаяним.
….Спроба влаштувати особисте життя не вдалася юнакові. Дружина терпіла зверхність та егоїзм чоловіка лише рік. Через рік чоловік знову повернувся у батьківський дім й перетворив життя батьків на пекло.
Надія на звільнення від сина тирана з’явилася у змучених батьків після смерті Артемової бабусі. Чоловік відразу ж заявив свої права на спадок та бажання переїхати у сільську хату.
З переїздом сина в інше село Ларисі та Івану стало морально легше, але проблем не поменшало. Лариса влаштувала сина охоронцем на підприємство. Однак працювати син не мав бажання. Тому після своєї основної роботи, за домовленістю із керівництвом, поспішала на чергування за сина, щоб і стаж улюбленому Артемчику йшов, і кошти на цигарки мав.
А на вихідні батьки поспішали до сина із сумками повними гостинців. Забезпечували свого безтолкового сина не лише продуктами, а й грішми: «гасили» борги за товари, які «на хрестик» брав у сільському магазині, розраховувалися за горілку, яку також «брав на хрестик». Пробували заборонити синові п’янки та постійні зборища друзів-випивох, але спроби поговорити з Артемом закінчувалися погрозами та скандалами.
Так тривало впродовж довгих п’яти років. А потім життя Артема змінилося…. Через постійний стрес та перевтому Лариса захворіла, рак «знищив» жінку за лічені місяці. Сім’я втратила свою берегиню, а Артем – рабиню та спонсора його безтурботного життя.
Разом із грішми ділися й друзі по чарці. Працювати не хотілося, позичати кошти ніхто не хотів, знаючи, що віддавати нікому.
…А потім сталося непоправне. Під час чергової пиятики Артем наніс ножові поранення подрузі по застіллю. А вихлюпнувши в такий спосіб свою агресію, спокійно повернувся додому та ліг спати.
… Розбудили Артема правоохоронці, які відразу ж виявили закривавлений одяг та знаряддя вбивства. І сам чоловік також не заперечував своєї провини. Для нього, людини, яка ніколи не працювала й ні чим не переймалася, ув’язнення стало порятунком від голоду та холоду.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті