Із далеких дитячих років у мене залишилися спогади про колишні українські страви, якими смакували, мабуть, наші діди та прадіди. З роками сучасні рецепти заполонили кулінарний світ, затьмарили спогади. Але ті страви назавжди залишаться найсмачнішими. Напевне тому, що вони з дитинства.
Найчастіше такі страви традиційної української кухні подавали на поминальних обідах. Я, як наймолодша онука своїх бабусь, мала привілеї супроводжувати їх на всіх «тусовках». Чи то посиденьки «на вулиці», коли, за відсутності сучасних гаджетів, сільські жіночки обговорювали останні новини, чи то поминальні обіди.
Спочатку було потрібно разом із бабусею та її подругами відстояти панахиду. Головне – не підвести свою бабусю, бути уважно та вчасно повторювати за старенькими їх рухи, щоб заробити для своєї бабусі “бонуси” її подруг.
На відміну від сучасних обідів, тоді – це дійсно була поминальна трапеза, а не банкет.
На першу страву, зазвичай, у нас подавали “смажені огірки”. Ця страва готується на зразок борщу з великою кількістю квасолі. До бульйону з напівготовою квасолею додавали картоплю та свіжу капусту, а потім – квашені огірки, порізані кубиком. Огірки заправляли засмажкою з цибулі, моркви і підсмаженим борошном. У піст замість м’яса брали сушені гриби, а наприкінці додавали кільку в томаті.
Другою незмінною стравою, яку нині рідко готують, були горох з капустою. Це, як нерозлучні Чіп і Дейл, які завжди разом. Найчастіше готували їх до посту. З гороху варили пюре, яке заправляли підсмаженою на олії цибулею. Окремо варили квашену капусту, яку заправляли пшоном, розтертим у макітрі, та підсмажену цибулю з морквою. Подавали страви в окремих полумисках, але їсти їх було потрібно разом, об’єднуючи горохове пюре та затерту капусту.
Ще однією обовязковою сравою була каша. У піст готували гречану кашу з підливою з сушених грибів. Коли ж можна було вживати молоко – готували молочну кашу. Спочатку варили густу рисово-пшоняну кашу на молоці. У неї додавали яйця, цукор, масло, гарно вимішували й запікали в горшику у печі. При подачі кашу накладали у миску й поливали випряженим до червоного кольору молоком. І вишенькою на торті – десертом трапези, були пиріжки з кисілем. Пиріжки найчастіше пекли з яблуками, чорносливом з маком, а також з сиром.
Кисіль розливали у миски або ж подавали у склянках.
А які страви ви памятаєте з вашого дитинства? Пишіть у коментарях про забуті страви вашого регіону.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті