На нашу родину скоро очікує щаслива подія – народження донечки. Наша донечка – довгоочікувана та бажана. Немає на світі щасливішої родини, ніж ми. Але всю радість свята зіпсувала свекруха, яка не дозволяє мені назвати донечку на честь моєї загиблої в автокатастрофі подруги Анастасії.
З Настунею ми дружили з самого дитинства. Батьки привозили нас на все літо у село і ми весело та щасливо проводили день за днем. У нас було багато спільних планів, секретів. Коли підросли, почали зустрічатися в місті. В місті ми також жили недалеко одна від одної, тому ходили в одну школу.
Бувало, залишалися разом на ніч у мене чи у неї. Для мене Настя була більше, ніж подруга – сестрою. Настині батьки були заможнішими від моїх, тому подруга часто ділилася зі мною модним одягом, дарувала гарні подарунки на свята. Але при цьому жодного разу навіть словом не заїкнулася про те, що має якість переваги.
Після закінчення школи ми почали рідше бачитися, багато часу у нас забирало навчання. Але щоразу намагалися здзвонитися, поділитися новинами, секретами.
У той чорний день моя Настя поверталася з однокурсниками з пікніка. По дорозі додому їм на зустріч виїхав вантажний автомобіль. Сталася аварія, в якій подруга загинула. Я дуже важко перенесла її смерть, мені здавалося, що я втратила частину себе. Батьки навіть звернулися до психолога, яка допомогла мені пережити втрату.
Але з того часу я дала собі обітницю, якщо в мене народиться дівчинка назвати її на честь загиблої подруги. Коли я побралася з Богданом, відразу ж розповіла йому про свої плани і чоловік підтримав мене.
Але проти мого рішення виступила свекруха. Вона заявила, що не можна дітей називати на честь загиблих родичів чи друзів, бо вони потворять їхню долю. Доходить до скандалу, вона щоразу заявляє, що й ногою не ступить на наш поріг, якщо я ослухаюся її. Останні місяці моєї вагітності проходять у стресі. Я не хочу вносити розбрат у родину і не можу зрадити своїй обітниці.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті