Ми з чоловіком побралися зовсім молодими. Обом нам було по двадцять років. Відразу ж поселилися у моїх батьків у селі. Тут же знайшли роботу. Великих статків не було. Жили від однієї зарплати до іншої. А коли набралися трішки життєвого досвіду, вирішили, що треба братися за розум та утікати з села у місто, щоб пожити як люди, а не загнані працею «робочі коні».
Щоб заробити на квартиру, бралися за будь-яку роботу. Тримали дві корови та здавали молоко, висаджували у теплиці овочі, щоб потім продати їх на ринку. Зібрати потрібну суму нам ніяк не вдавалося. Бо щоразу з’являлися якість незаплановані витрати: то лікарня, то щось виходило з ладу і його потрібно було замінити, то у дітей випускні та вступ у вуз і навчання. Та й ціни на житло у місті постійно росли.
Поїхати на заробітки за кордон чоловік не міг, бо у селі потрібна була чоловіча рука та сила, а наші худоба, свині та інша живність потребували кормів, догляду. Я теж не могла залишити сім’ю без материнської турботи.
Так у постійній каторжній праці проходили роки та десятиліття. І ось, коли нарешті ми змогли придбати двокімнатну квартиру, за плечима залишилася більша частина нашого життя. Тішили себе лише тим, що хоча б наша старість пройде у теплі, зі зручностями.
Але не так сталося, як гадалося. Поки зробили ще ремонт, закупили меблі вже й старший син вирішив одружуватися й привів дружину у нашу квартиру. Почали жити разом. Дві сім’ї на 60 м2, дві хазяйки на одній кухні. Через деякий час невістка почала показувати свій характер. Спочатку скерувала, що будемо харчуватися окремо, а потім і зовсім втратила повагу. То я їй заважаю і можна було б « не вештатися на кухні» поки вони вдома, то молодший син щось спутав і взяв у них харчі і вже знову скандал.
Та й син почав доказувати, що інші батьки дітям купують квартири, а не сидять у них на шиї.
Хотіла вигнати сина з невісткою на їхні хліби, але шкода. Вони ж наші діти. Та ще й очікують на онука.
Думаю, що будемо перебиратися назад у село. Поки ще є здоров’я, відремонтуємо будинок та облаштуємо всі зручності, щоб забезпечити старість.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті