«Щоб літати, треба бути пір’їнкою» — казали вони. «Ти не зможеш триматися в повітрі, у тебе не вистачить сил!» — запевняли вони. Та подивіться, 20 кілограмів африканської дрохви знехтували законами фізики і здіймаються в небо немов ластівки!
Ну добре, не як ластівки. Вони більше схожі на перевантажені літаки, ніж на тендітних пташок. Кори і так найважча серед літунів, не варто чекати фігур вищого пілотажу. Цей птах взагалі воліє не розсікати крилами вітер, а розгулювати по саванах та напівпустелях Африканського континенту.
Якщо ви хоч раз бачили звичайну дрохву, то впізнаєте і африканську, або корі. Їх обох об’єднує довга шия, чубчик на голові і прямостояче віяло хвостового пір’я. Але птах з чорного континенту воліє більш скромні лахи і помітно крупніше своєї північної родички. Особливо солідні самці виростають до 130 сантиметрів, а от самочкам не повезло, вони раза в 2 менше.
Щоб виростити таке тільце у посушливому кліматі, треба докласти масу зусиль. Тут не водиться дармових харчів, немає місця привередам, тому птах не вибирає, що йому сьогодні їсти. Трапиться зернятко або коник — у дзьоб їх. Дорога виведе на ящірку або чуже гніздо? Що ж, їм не повезло, птах не гребує навіть падаллю, чужих дітей вона точно не пожаліє.
З водою в саванах теж напруга. Нечисленні водойми кишать хижаками, тому наші герої стараються триматися від них подалі. Коли пташку таки доконає спрага, вона рвоне до берегової лінії і максимально швидко всосе вологу. Ніякого класичного пташиного задирання голови, вона не хоче ризикувати!
З живильною вологою у птахів пов’язане і продовження роду. В сезон дощів чоловіки бикують і хорохоряться. Особливо сильно вони люблять надувати свій стравохід і розпускати пір’я, перетворюючи шию на аналог повітряної кулі. Кожен самець збирає гарем з захоплених фанаток і несамовито б’ється з будь-ким, хто засумнівається в його крутості.
Період бійок і яскравих емоцій триває недовго, слідом за ними починається більш монотонна пора. Мама-дрохва не розраховує на допомогу батька, вона своїми силами викопує невелику ямку, вистилає її сухою травою і відкладає в примітивне гніздо 3 яйця.
Весь наступний місяць мати-героїня майже не їсть і не п’є, адже кожен похід за провізією це величезний ризик! І ця тактика працює, до вилуплення в середньому доживає 2 яйця з 3. Новонароджені малюки переповнені курчачою мімішністю, але вже здатні проходити по кілометру на день.
Протягом року дітлахи будуть слідувати за матір’ю і харчуватися підножним кормом, адже ніхто не захистить їх від кішок, змій і шакалів краще, ніж матуся. Лише до наступного сезону птахи покинуть своїх годувальниць, їх чекає довге, 28-річне життя.
За матеріалами «Звідусіль»
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті