Зв’язкова з позивним «Гива»
Ганна Йонівна Зелена народилася 20 квітня 1927 року у селі Скулин, Ковельського району Волинської області, і зростала найменшою в родині Абрамчуків. Крім неї, батьки виховували ще братика Данилка та сестричку Марічку.
Жінка закінчила два класи польської школи. Рідне село Ганни німецькі окупанти 1942 року спалили вщент.
Продовжити читання “Ганна Зелена – легендарна діячка УПА”Бабусі біля під’їзду завжди дратували мене. Вони знають все і про всіх, тому, дивлячись на них, завжди ловила себе на думці, що такої старості не хочу для себе. А вчора ледь стримала себе, щоб не влаштувати сварку із «немічними бабками-кульбабками», бо їхні балачки дістали до самого серця. «Увімкнула вчора телевізор, а там дивитися немає на що. Самі повії та розпуста. Повдягаються безсоромні, що все «добро» зверху і вішаються одне на одного. Раніше такого не було», – бідкалася тітка Катерина з п’ятнадцятої квартири. «Це, щоб наші батьки встали б і подивилися, який нині світ, то вони б знову лягли б у могилу. Тільки розпуста та невихованість», – підтримувала сусідку тітка Ольга.
Хотілося зробити зауваження жіночкам, а перед очима постала історія моєї родини.…
Не хочу залишитися самотньою на все життя
Вона завжди була поруч: добра, чуйна, любляча. І коли мама допізна затримувалася на роботі чи засиджувалася з подругами на діввечері, і коли я переживала свою першу закоханість. А зараз її так багато у моєму житті, що я і не знаю як позбутися її надмірної любові та турботи. Вона руйнує моє життя і навіть не усвідомлює цього. Бо каже, що все робить для мене.
Продовжити читання “Моя рідна бабуся руйнує мені життя і все через те, що вона надмірно любить мене і краще «знає» що мені потрібно”Символ нескореності у боротьбі за незалежну Україну
Ольга Басараб увійшла до когорти тих, кого було згадано в Молитві українського націоналіста, яку склав один з лідерів ОУН Осип Мащак. Ця невеличка пані (зростом лише 152 см) була міцна, як криця – уперта і не з лякливих. Ольга була розвідницею, кур’єром, зв’язковою Української військової організації (УВО) та Організації українських націоналістів (ОУН) і чимало доклалася до того, щоб зараз ми жили в незалежній Україні.
Продовжити читання “Зв’язкова ОУН Ольга Басараб: «Умираю замучена. Помстіть»”Сестра вже двадцять років мешкає за кордоном, спочатку я тягнула її дітей, потім доглядала стареньких батьків, а коли прийшов час ділити спадок, вона не збирається відмовлятися від своєї частки. Де справедливість і де її людяність?
Продовжити читання “Як меншій доньці мені припадає все, навіть доглянути батьків до смерті, а от спадщину потрібно ділити на двох”З самого дитинства я знала, що ніколи не буду жити у селі. Мріяла про принца на білому коні й планувала як покину рідне село та утечу до міста, до панського життя.
Хоча ми жили у селі, але мама працювала у магазині, батько – водієм автобуса, з землею нас пов’язувало хіба що клаптик голоду біля будинку. Але і ця сільська робота, бездоріжжя та буденність мене дратували. Тому я твердо вирішила, що після закінчення школи залишу рідне село й переїду жити до столиці.
Продовжити читання “Завжди мріяла про принца, а тепер не знаю як позбутися цього панського життя”Мати та «сіра кардиналка» гетьмана Мазепи
Марія Магдалина Мазепа – не просто матір одного з найвидатніших гетьманів України. Вона – одна з найавторитетніших жінок свого часу, «сірий кардинал» Івана Мазепи, його довірена особа й розслідувачка його найпотаємніших справ.
Хтозна, якою вона була взагалі – Марина Мокієвська, в чернецтві – Марія, у схимництві – Магдалина, козацькостаршинського роду з Білоцерківського староства Київського воєводства.
Олена Степанів ніколи не вважала себе героїнею й соромилась, коли її так називали
Серед українок завжди було чимало визначних жінок, які вплинули на світову історію. Однією із таких є галичанка Олена Степанів – історикиня, викладачка географії, громадська діячка, яка стала першою у світі жінкою, офіційно зарахованою на військову службу в званні офіцера.
Російська імперія називала її справжнім своїм ворогом. Адже у той час, коли чоловіків мобілізували в Австрійську армію, аби воювали проти східного ворога, то Олена пішла у військо добровільно.
Степанів пережила дві світові війни, полон, табори й стала героїнею ще за життя. Щоправда, себе вона такою не вважала…
Продовжити читання “Історія українки, яка стала першою у світі жінкою-офіцером”Колеса потягу ритмічно відміряють кожен метр відстані, яка віддаляє Софію від її Ярослава. У купе вагона душно, докупи змішалися запахи усіх пасажирів, їх обідів, які дістають то з однієї, то з іншої дорожньої сумки.
Сусідка по купе запропонувала Софії розділити із нею обід, та їсти дівчині не хочеться, усі думки там, біля її коханого, який проходить реабілітацію після важкого поранення. І слова мами: «А ти точно готова до такого життя, не пошкодуєш?» – весь час лунають у голові.
Продовжити читання “Війна випробувала на міцність їх почуття, але не зламала”Ніколи не думала, що мені доведеться пережити таку подвійну зраду
Сьогодні я дивуюся, як можна було бути такою сліпою і дурною. Але я й думати не могла, що мене можуть зрадити найрідніші люди.
З кумою Наталею ми товаришуємо вже п’ятнадцять років. З того часу, як ми з чоловіком переїхали до квартири його бабусі, яка дісталася нам у спадок. Знали Наталю ще до переїзду, бо, бувало, перетиналися із нею під час відвідувань бабусі. А вже після переїзду наше знайомство переросло у дружбу. Тому, коли у нас народилася друга донечка, без вагань взяли Наталю за куму.
Продовжити читання “В один день я втратила і чоловіка, і куму”
