Категорія: З перших вуст

Два місяці тому загинув батько мого сина, але й після його втрати рідна бабуся не визнає свого онука. Вона навіть намагалася заборонити нам попрощатися із Віктором. А коли, всупереч усім її заборонам, ми все ж таки прийшли на кладовище – вона влаштувала там скандал.

Продовжити читання “Навіть після загибелі єдиного сина, бабуся не визнає свого онука”

Коли мені раніше говорили, що не буває справжньої жіночої дружби, я завжди заперечувала і розповідала про багаторічну дружбу з Оленою. З нею ми дружимо ще зі шкільної парти. Як кажуть, пройшли всі випробовування бідою, а от радість моя подруга вирішила розділити не зі мною…

Продовжити читання “Коли подрузі було зле – я була їй потрібна, а стало краще – вона відмовилася від нашої дружби”

Бабусі біля під’їзду завжди дратували мене. Вони знають все і про всіх, тому, дивлячись на них, завжди ловила себе на думці, що такої старості не хочу для себе. А вчора ледь стримала себе, щоб не влаштувати сварку із «немічними бабками-кульбабками», бо їхні балачки дістали до самого серця. «Увімкнула вчора телевізор, а там дивитися немає на що. Самі повії та розпуста. Повдягаються безсоромні, що все «добро» зверху і вішаються одне на одного. Раніше такого не було», – бідкалася тітка Катерина з п’ятнадцятої квартири. «Це, щоб наші батьки встали б і подивилися, який нині світ, то вони б знову лягли б у могилу. Тільки розпуста та невихованість», – підтримувала сусідку тітка Ольга.

Хотілося зробити зауваження жіночкам, а перед очима постала історія моєї родини.…

Продовжити читання “«Раніше були всі святі, а зараз самі «повії» та «альфонси»”

Вона завжди була поруч: добра, чуйна, любляча. І коли мама допізна затримувалася на роботі чи засиджувалася з подругами на діввечері, і коли я переживала свою першу закоханість. А зараз її так багато у моєму житті, що я і не знаю як позбутися її надмірної любові та турботи. Вона руйнує моє життя і навіть не усвідомлює цього. Бо каже, що все робить для мене.

Продовжити читання “Моя рідна бабуся руйнує мені життя і все через те, що вона надмірно любить мене і  краще «знає» що мені потрібно”

Сестра вже двадцять років мешкає за кордоном, спочатку я тягнула її дітей, потім доглядала стареньких батьків, а коли прийшов час ділити спадок, вона не збирається відмовлятися від своєї частки. Де справедливість і де її людяність?

Продовжити читання “Як меншій доньці мені припадає все, навіть доглянути батьків до смерті, а от спадщину потрібно ділити на двох”

Сьогодні я дивуюся, як можна було бути такою сліпою і дурною. Але я й думати не могла, що мене можуть зрадити найрідніші люди.

З кумою Наталею ми товаришуємо вже п’ятнадцять років. З того часу, як ми з чоловіком переїхали до квартири його бабусі, яка дісталася нам у спадок. Знали Наталю ще до переїзду, бо, бувало, перетиналися із нею під час відвідувань бабусі. А вже після переїзду наше знайомство переросло у дружбу. Тому, коли у нас народилася друга донечка, без вагань взяли Наталю за куму.

Продовжити читання “В один день я втратила і чоловіка, і куму”

Я зруйнувала своє життя власними руками. Думала, що знайшла своє щастя, а вийшло, що постраждала від своїх ілюзій.

Продовжити читання “Думала, що знайшла своє щастя, а насправді – зруйнувала своє життя”

Іноді мені хочеться підійти до Наталі, вихопити з її рук телефон і гепнути ним об землю. Бо з кожним днем її залежність від гаджетів тільки збільшується. За столом вона сидить із телефоном у руках, в туалет іде з телефоном і може просидіти там годину, навіть у ліжко лягає з телефоном і випускає його лише тоді, коли засинає.

Продовжити читання “Донька стала залежною від гаджетів, вона постійно тримає у руках телефон”

Я познайомилася з Віталієм у тридцять шість років. Йому на той час уже виповнилося сорок. У обох за плечима був непростий тернистий життєвий шлях. Були надії на щасливе сімейне життя, але зараз я знову розчарована та засмучена.

Продовжити читання “Гостьовий шлюб: «Я не відчуваю себе ні дружиною, ні коханкою»”