Я зруйнувала своє життя власними руками. Думала, що знайшла своє щастя, а вийшло, що постраждала від своїх ілюзій.
Двадцять років я прожила у шлюбі зі своїм чоловіком. З ним навчалися на одному курсі, в одній групі. Денис завжди симпатизував мені, залицявся, але на серйозний крок не рішався. А я серйозно не ставилася до його залицянь, бо сама запала на старшокурсника Олега. Він був статним парубком, не одна дівчина втратила сон від його блакитних очей.
Подруга сказала, що добре знає Олега і пообіцяла познайомити нас. Свого слова вона дотримала, запросила нас обох до себе на день народження. Так ми й почали зустрічатися. Пів року я жила, мов у раю. Олег дарував мені квіти, запрошував на побачення, розповідав цікаві історії зі свого життя, засипав мене компліментами. А потім він закінчив навчання та переїхав в інше місто, де йому, мов лотерейний білет, перепала квартира у спадок від бабусі. Наше прощання було важким. Олег обіцяв, що забере мене до себе, або ж продасть квартиру і переїде назад до нашого міста. Але через кілька місяців за коханим і слід простиг. Я довго страждала, плакала, не знала як жити далі.
Першим мене підтримав Денис. Як тільки міг він відвертав мене від сумних думок. А потім зголосився на вирішальний крок і запропонував мені вийти за нього заміж. Я не знала, що мені робити. Моє серце було розбитим і планів на майбутнє у мене не було. Тому вирішила, що тепер мені байдуже з ким і як я буду жити.
З часом я звикла до свого чоловіка. Він завжди оточував мене увагою та любов’ю. Жартував, що любить мене за нас обох. Все чекав, коли моє серце розтане і я також відчую до нього якісь почуття. Я намагалася ставитися до нього з повагою, була вдячна йому за все, що він робить для нашої родини. Але часто ловила себе на думці, що порівнюю його з Олегом. Він не такий дотепний як Олег, не романтичний, тихий та спокійний, баз вогню.
… Минуло двадцять років. Якось на трамвайній зупинці мене хтось позвав. Поряд стояв незнайомий чоловік, в якому відчувалося щось рідне та миле серцю. Це був Олег. Випадкова зустріч змінила наше життя. Олег розповів, що був двічі одруженим, але щастя свого він так і не знайшов. Він втратив його, коли залишив мене у цьому місті. Хотів приїхати, виконати свої обіцянки, але життя склалося інакше. Олег засипав мене компліментами, розповідав яким може бути наше щасливе майбутнє життя. …. І я не встояла. Спочатку ми зустрічалися потайки кілька місяців, а потім я пішла від чоловіка. Який залишив мені з дітьми квартиру і переїхав до своїх батьків.
…А через кілька місяців я усвідомила що втратила. Життя з Олегом не було таким гарним, як його слова. Він постійно вимагав до себе уваги, похвали. За кілька місяців я перетворилася із коханої жінки у хатню робітницю. Усі обов’язки лягли на мої плечі. Навіть сходити у магазин за продуктами для Олега було великою проблемою. За своїм мовчазним та неромантичним Денисом я була, як за кам’яною стіною. А тепер стала – конякою, яка все тягне на своїх плечах. Я терпіла кілька місяців, думала, що щось зміниться, а потім показала Олегу на двері.
Коли він йшов із моєї квартири, заявив, що ніколи до мене нічого не відчував, просто дозволяв себе кохати. А зійшовся зі мною, бо йому потрібне було житло.
.. Тепер я залишалася сама. Денис ніколи не пробачить мені зраду. Я не цінувала своє щастя, яке подарувала мені доля. Все життя я вірила в ілюзії, які принесли лише розчарування.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті