Ганна Йонівна Зелена народилася 20 квітня 1927 року у селі Скулин, Ковельського району Волинської області, і зростала найменшою в родині Абрамчуків. Крім неї, батьки виховували ще братика Данилка та сестричку Марічку.
Жінка закінчила два класи польської школи. Рідне село Ганни німецькі окупанти 1942 року спалили вщент.
Ганна Зелена стала зв’язковою УПА в 15 років. Її сім’я мала землянку побіля табору повстанців, а тому ділилася з ними маслом, хлібом і молоком. Одного разу Ганна вирішила підкрастися до бараків, щоби подивитися, як усе влаштовано, і її помітили. Після цього дівчину познайомили з повстанцями, вона почала носити невеличкі записки, які Надя, сестра командира Сергія Дятла, вплітала їй у коси.
Першим серйозним завданням, зі слів Ганни Йонівни, було непомітно перевезти кінного воза з тушами свиней для повстанців, як їй тоді сказали. Згодом з’ясувала, що везла тіла загиблих упівців.
Після кількох добре виконаних завдань Ганну Зелену представили командиру УПА-Північ Климу Савурі. Тоді склала присягу, стала його зв’язковою і отримала позивний «Гива».
Потім Ганна проходила навчання на медсестру та кравчиню, але врешті-решт стала зв’язковою командира УПА-Північ Клима Савура. Батьки важко прийняли цей вибір.
«Доцю, ти ж іще мала. І ти ж у мене така хазяйка. Хто буде коней водити», – сказав їй тато, коли вона розповіла йому про присягу.
Зелена працювала з повстанцями до 1944-го року, доки її не заарештували більшовики. Вона згадує, як на допиті її обзивали, тягали за коси та били головою об стіну. У в’язниці в Луцьку вона жила в одній камері з 38 жінками, де їх допитували струмом, голками під пальцями та гумовими палицями.
Неповнолітню Ганну визнали ворогом народу й засудили до десяти років каторги в Норильську. Там вона взяла участь у повстанні політичних в’язнів табору, яке пізніше змусило московське керівництво реформувати ГУЛАГ.
«Приходить начальник: «Девочки, что ви дєлаєте?» А ми на чорному полотні написали: «Не хочемо такого знущання. Хочемо померти» – згадує Ганна у книжці «Жіночі історії війни» Марти Гавришко. Коли на табір почали їхати танки, Ганна вирішила попередити чоловіків – скрутила записку, прив’язала до каменю й кинула. Тоді її підстрелив вартовий.
Ганна відбула майже весь термін ув’язнення, після чого її не пустили додому, а вивезли в Дніпропетровську область. Через рік жінка таки повернулася в рідне село.
В останні роки життя літня жінка пережила інсульт, погано говорила, але мала світлу пам’ять і ніколи не відмовляла у проханні розповісти про Українську повстанську армію і боротьбу українців. За Ганною Зеленою доглядали соціальні працівники.
Померла Ганна Зелена 19 листопада 2023 року на 96 році життя. Поховали волинську підпільницю на цвинтарі у рідному селі поруч з могилою її чоловіка.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті