Я познайомилася з Віталієм у тридцять шість років. Йому на той час уже виповнилося сорок. У обох за плечима був непростий тернистий життєвий шлях. Були надії на щасливе сімейне життя, але зараз я знову розчарована та засмучена.
Я рано овдовіла й після смерті чоловіка вже третій рік звикала до самотності, до нового життя. Я кохала свого чоловіка і важко переносила втрату, а до всього додалися ще й побутові проблеми: то розетка перегоріла, то дверцята у шафі відірвалася. Відчувала себе самотньою та спустошеною.
У Віталія подружнє життя із першою дружиною не склалося. Залишивши квартиру дружині та доньці він переїхав до квартири матері, яку раніше здавав квартирантам. Він ще не встиг натішитися своєю свободою, хоча перші незручності холостяцького життя – невипрасувані сорочки та порожній холодильник, який забував поповнювати, вже устиг відчути.
Ми познайомилися у продуктовому магазині. Чемний та вихований Віталій запропонував мені допомогу, коли побачив мої великі сумки. По дорозі додому з’ясувалося, що ми живемо по сусідству. Слово за словом розговорилися, знайшли багато цікавих спільних тем.
…На перше побачення чоловік запросив мене до кафе. Після трьох років самотності я відчула себе справжньою королевою. Віталій прийшов на побачення з квітами, говорив компліменти, нам було разом цікаво та весело. Так швидко і спонтанно почалися наші стосунки, сповнені романтики.
Віталій відразу ж став частиною мого життя. Він гарний господар, який допоміг за лічені дні вирішити усі мої побутові проблеми. Я ж і собі намагалася оточити коханого увагою та турботою: смачним борщем, пирогами, чистими сорочками.
Поступово романтика почала зникати у наших стосунках, а залишилися звичка та прив’язаність. Ми ходимо один до одного в гості, допомагаємо у побуті, можемо залишитися на ніч чи на вихідні, а потім кожен повертається до свого гніздечка.
Фото з ФБ
Спочатку такі стосунки мене влаштовували. Я раділа своїй свободі та не наполягала на узаконенні наших стосунків. Але тепер відчуваю, що з кожним місяцем ми стаємо все більше схожими на пристосуванців, ніж на чоловіка та дружину.
Можливо ми поспішили у своїх стосунках? Шукали не почуттів, а розв’язання своїх побутових проблем, які було самостійно не комфортно вирішувати? Тепер я часто задумуюсь чи потрібно продовжувати такі стосунки, коли я не відчуваю себе ні дружиною, ні коханкою.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті