Життєвий шлях Соломії Крушельницької був довгим, багатим на славу і визнання, але тернистим. Українка, яка частину свого життя прожила за кордоном, була заручницею радянської влади, але до останнього свого подиху залишалася вірною рідній українській землі.
Її чарівне сопрано підкорило сцени Італії, Іспанії, Австрії, Польщі, Єгипту, Аргентини, Чилі, де вона виконувала головні партії у таких шедеврах, як «Аїда» і «Трубадур» Верді, «Фауст» Гуно, «Страшний двір» Монюшка, «Кармен» Бізе», «Євгеній Онєгін» і «Пікова дама» Чайковського, «Мадам Батерфляй» Пуччіні. І щоразу, під час своїх сольних концертів, вона закінчувала свій виступ українськими народними піснями.
Батьки першими повірили у талант доньки
Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинці на Тернопільщині в родині українського греко-католицького священника Амвросія та його дружини – Теодори. Окрім Соломії у родині виховували ще дві доньки – Ганна, Емілія та син Антін. Першу свою музичну освіту дівчина здобували вдома, а учителем був її батько, який навіть заснував домашній хор.
Під час одного з виступів хору вродливу та юну Соломію вподобав молодий семінарист Зенон Гудковський. Закоханий у чарівний спів дівчини та її вроду юнак попросив руки у її батька. Але Соломія не зраділа залицянням майбутнього священника. Вона мріяла про сцену про музичну освіту. Своїми планами дівчина поділилася із батьком і той, всупереч усім установам, скасував заручини та благословив доньку на подальше навчання.
Після навчання у Тернопільській класичній гімназії дівчина переїхала жити до Львова та вступила на навчання до консерваторії Галицького музичного товариства на відділ сольного співу. Її навчання в консерваторії тривало два роки.
На сцені Львівської опери Соломія Крушельницька дебютувала, коли їй виповнився 21 рік. Саме тоді її помітила італійська прима Джемма Беллінчоні, яка переконала Соломію продовжити навчання в Італії.
І в 1894 році дівчина відправляється в омріяну країну, де 6 годин на день навчається співу у Фауста Креслі, а драматичного мистецтва у професора Конті.
Всесвітнє визнання та слава
Соломія виступала не лише на оперній сцені, але брала участь у концертах. Активну концертну діяльність Крушельницька розпочала ще у студентські роки. Про концерти за участю Крушельницької є безліч газетних повідомлень в тогочасній львівській пресі.
Але справжня слава прийшла до співачки у другій половині 1890 років, коли Соломія Крушельницька почала підкорювати сцени театрів в Італії, Франції, Португалії, Польщі, Австрії, Єгипті, Аргентині, Чилі.
Її ім’я стає всесвітньо відомим на рівні із визнаними Енріко Карузо, Маттіа Біттістіні, Тітта Руффо, італійським композитором Джакомо Пуччіні.
І щоразу, коли публіка викликала співачку на біс та під час своїх сольних концертів, Крушельницька виконувала українські народні пісні. Завжди линула серцем до рідної землі, де з часом придбала у Львові власний будинок для родини.
Жіноче щастя Соломії Крушельницької
Вродлива і талановита Соломія Крушельницька розбила не одне чоловіче серце. Тоді, коли її – залишалося холодним до чисельних залицяльників.
Розтопити жіноче серце вдалося адвокату Чезаре Річчоні, з яким Соломія познайомилася в Італії. Поціновувач високого мистецтва був зачарований талантом співачки та її красою. Чоловік був на двадцять років старшим за Соломію, але велика різниця у віці не стала на заваді їх коханню.
Під час гастролей у Південній Америці закохані побралися та переїхали жити до містечка Віареджо, в італійській Тоскані на віллу «Саломея», названу на її честь.
У своєму сімейному гніздечку подружжя часто влаштовувало музичні вечори, тут звучали українські народні пісні, часто Соломія пригощала гостей українськими стравами, які готувала власноруч.
Сімейне щастя тривало двадцять шість років.
У 1936 році Чезаре Річчоні помер. А ще через три роки Соломія Крушельницька повернулася на Галичину, щоб провідати рідних та залишилася навіки в Україні.
Важкі роки окупації та післявоєнні поневіряння
Тут, на рідній українській землі й застала співачку німецька окупація. Соломії Крушельницькій надали чотирикімнатну квартиру, яка залишилась їй після націоналізації усього будинку, який придбала Крушельницька у Львові для матері, двох молодших сестер та брата, які після смерті батька змушені були звільнити будинок у Білій. Її, громадянку Італії, не випустили з Радянського Союзу, навіть не дали можливості вирішити майнові справи.
Щоб вижити, співачка змушена була давати приватні уроки з вокалу, вела скромне життя.
У 1944 році Соломію Крушельницьку запросили на посаду професорки сольного співу Львівської консерваторії. Часто лекції з вокалу проходили у скромній квартирі Крушельницької.
Востаннє на сцену Соломія Крушельницька вийшла у 1949 році. Рак горла щодня робив її голос слабкішим, але для цього виступу вона зібрала всі сили.
Попри всі численні звернення всесвітньо визнана співачка не могла отримати радянського громадянства, залишаючись підданою Італії. Лише після того, як жінка підписала заяву про передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі, вона стала громадянкою СРСР.
Віллу відразу ж продали, відрахувавши власниці мізерну частку. Лише після цього у 1951 році Соломії Крушельницькій надали звання Заслуженого діяча мистецтв УПСР, а в жовтні 1952 року, за місяць до своєї смерті, вона нарешті отримала звання професорки.
Соломія Крушельницька прожила 80 років. До останніх своїх днів вона дарувала людям пісню і щиру любов.
Поховали Крушельницьку на Личаківському кладовищі неподалік від могили Івана Франка.