Бог подарував Вікторії Гаврилюк двійко гарних та добрих дітей – сина та доньку. Але в житті жінки є ще одне дитя, якому вона присвятила більшу частину свого життя, про кого турбується та дбає, ким переймається у будні і свята – це її гімнастика.
Вікторія Гаврилюк понад двадцять років тому започаткувала у Калинівці відділення гімнастики. Вона зуміла організувати навколо себе однодумців та вивести калинівських грацій на високий професійний рівень.
Маленька дитяча мрія – велика справа всього життя
У своїх дитячих мріях маленька Вікуся бачила себе лише балериною, фігуристкою або ж гімнасткою. Тому, коли у рідних Сокирянах, що у Чернівецькій області, з’явилася тренерка з художньої гімнастики, дівчинка відразу ж захотіла відвідувати її заняття.
Батьки записали мене на заняття в першому класі. Разом зі мною почала займатися й моя старша сестра, яка нині також працює тренером, – пригадує Вікторія Гаврилюк. – Гімнастика не давалася мені легко і коли мої однокласниці вже здобували перші перемоги на змаганнях, я залишалася без нагород. Але моє бажання було настільки сильним та щирим, що вже невдовзі я наздогнала і перегнала усіх. Отримала не лише перемоги, а й здала нормативи кандидата в майстри спорту. Я була єдиною випускницею своєї групи, яка вирішила навчатися на тренера. Бо дуже любила спорт і дітей. Ще з шкільних років збирала навколо себе дітей, розучувала з ними нові рухливі ігри, влаштовувала маленькі спортивні змагання.
Вибір дівчини пав на Кам’янець-Подільський педагогічний інститут. І хоча конкурс був серйозним, 8 кандидатів на одне місце, Вікторії Гаврилюк все ж вдалося поповнити студентські лави.
Спритну і талановиту дівчину відразу ж помітили у навчальному закладі й запропонували їй вести заняття з ритмічної гімнастики на центральному стадіоні міста. Однак перед цим студентці довелося відвідати семінар з ритмічної гімнастики, який організували у столиці та отримати відповідний сертифікат.
Чотири роки я поєднувала навчання в інституті і проводила заняття з ритмічної гімнастики на центральному стадіоні міста. Тоді ритмічна гімнастика була дуже популярною, було багато охочих займатися нею. Тому з часом мені довелося ще й проводити зайняття у школах, – продовжує співрозмовниця.
Справа всього життя
Студентське життя Вікторії Гаврилюк було багатим не лише на спортивні події та досягнення, а й на справжнє та щире кохання. В інституті студентка зустріла своє перше кохання – Олександра, з яким пішла під вінець. А з часом у студентській родині з’явився на світ первісток – маленький Олександр.
Після закінчення навчання родина переїхала до Калинівки.
Обрали Калинівку не випадково, бо тут жила старша сестра мого чоловіка і сюди, після смерті батька Олександра, переїхала його мама. Мама придбала у Калинівці будинок і ми поселилися разом із нею. Це була добра і гарна людина, яка підтримала мене, взяла на себе усі хатні справи тоді, коли мені була потрібна допомога, – розповідає Вікторія Гаврилюк. – Я влаштувалася вчителем фізкультури в училищі, чоловік працював вчителем у селі. Життя нічим не відрізнялося від інших. Та якось на мій урок завітав Степан Поліщук, який на той час керував спортом у районі. Він побачив у мені гімнастку і коли я підтвердила його здогадки, запитав чи не хочу я розвивати цей вид спорту у Калинівці.
Починати довелося у дитячому садочку, де Вікторія Гаврилюк за згодою батьків набрала першу свою групу із 15 діток. А через кілька років вдалося відкрити відділення художньої гімнастики у дитячо-юнацькій спортивній школі відділу освіти.
Було дуже важко, я працювала і за тренера, і за хореографа. Спортивного інвентаря не було. Перші наші булави батьки виточили з дерева на станках. Працювали на підлозі без килима. Діти набивали синці на спинах. Не було й хорошого приміщення. Я бігала з одного дитячого садка, в другий, потім в школу. Замість хореографічних станків дівчатка трималися за підвіконня. Але у всіх було велике бажання працювати, займатися гімнастикою і перемагати, – посміхається тренерка.
Два роки старань тренера і її підопічних не були марними. На перших своїх змаганнях калинівські грації здобули два призові місця. Зі срібною медаллю до Калинівки повернулася Галина Проскуровська, а Анастасія Тіхонова посіла третє місце на чемпіонаті Вінницької області з художньої гімнастики.
Сьогодні усі досягнення юних вихованок Вікторії Гаврилюк важко й перерахувати. У відділі художньої гімнастики дитячо-юнацької спортивної школи відділу освіти зросли три майстри спорту з художньої гімнастики, майже тридцять кандидатів у майстри спорту, до ста гімнасток мають перший розряд.
Калинівські грації конкурують із вихованками всесвітньо відомих шкіл гімнастики. Нещодавно майстер спорту Анастасія Ціхановська стала срібним призером чемпіонату України, а Вікторія Новожилова у складі команди Вінницької області здобула перше місце на чемпіонаті України в групових вправах.
Чотири калинівські гімнастки – Вікторія Новожилова, Софія Бутрик, Анна Середюк та Маргарита Довгопола перебувають на спортивних тренуваннях у Болгарії, готуються до участі у чемпіонаті України в складі збірної команди Вінницької області.
Любов до художньої гімнастики – запорука успіху
Як запевняє тренерка, основна запорука успіху кожної спортсменки – це любов до художньої гімнастики. Коли у дитини світяться очі, вона «горить» на тренуваннях, то й удача обов’язково посміхнеться їй.
Буває, що ми не покладаємо на цю дитину ніяких надій, а вона так розкривається, що займає позицію лідера. А бувають ситуації, коли ми радимо перевести дитину на танці чи записати в іншу секцію, бо дитині не цікаво, вона не хоче займатися і відповідно результатів не буде ніяких, – Вікторія Гаврилюк ділиться секретами успіху. – Я завжди кажу, що всі діти не можуть стати майстрами спорту, але всі вони мають стати гарними і добрими людьми. Тому на своїх заняттях ми не лише робимо дівчаток гарними гімнастками, а й вчимо життя: бути добрими, ввічливими, охайними.
Ще одне золоте правило тренерки – правило трикутника, коли батьки, дитина та тренер працюють дружним тандемом. І це правило відмінно діє в спортивній школі. В той час, коли Вікторія Гаврилюк разом із своїми колишніми ученицями, а нині помічницями-тренерками Оксаною Печеницею, Олександрою Стафійчук та Тетяною Наумовою, навчають юних спортсменок азам гімнастики, їх батьки забезпечують відповідні умови для занять, допомагають організовувати турніри «Вікторія» та «Зимові грації», які проходять у Калинівці.
Заняття з гімнастками проходять у просторих залах Калинівіського технологічного фахового коледжу. Спортивна школа частково фінансує потреби гімнасток, частину фінансування беруть на себе батьки.
На заняття з гімнастики до Калинівки приїздять дівчата з Нової Греблі, Гущинець, Павлівки, Сальника, Лісової Лисіївки, Голендрів, Бережан, Писарівки, Радівки, є й діти-переселенці, які переїхали до Калинівської громади з «гарячих» точок України.
Маленький паросток дав міцне коріння та щедрий урожай спортивних досягнень. А справа однієї людини стала справою багатьох людей, які люблять спорт, красу і грацію.