Маловідомі  факти, що змусять вас наново захопитися українською традиційною кухнею

Борщ, вареники, сало — три кити, на яких тримається уявлення всього світу про українську кухню. Так, це дійсно її важливі елементи, про які важко забути. Але, хіба ж на цьому все цікаве та смачне закінчується? Хіба більше нічого не варте уваги на традиційному українському столі? Ми зібрали для вас кілька фактів, які доводять, що українська кухня більш багатогранна, ніж здається на перший погляд.

Страви з борошна українці готують вже понад 5000 років. Раніше це були: просо, пшениця, ячмінь, а пізніше — жито. Оскільки тісто давно є частиною традиційних українських страв, то навколо них закріпилося багато забобонів. Наприклад, господиня не бралася замішувати тісто в поганому настрої. Мовляв, воно так не підніметься. Те ж саме стосувалося сварок поряд з тістом чи піччю. Гарний настрій у приготуванні страв був обов’язковою умовою, адже вірили, що він передається до їжі.

Квас — це найдавніший український напій. Перша згадка про нього знайдена в документі від 989 року, а значить, пили українці холодний квас ще раніше.

Горілка — не перший алкоголь в українців, це більше російський традиційний напій, який згодом прижився й у нас. Який же був першим? Медовуха! Вона була відомим напоєм ще задовго до хрещення Русі.

Звична для нас страва, борщ, може здивувати людей, які готують її вперше. Адже при погляді на традиційний рецепт, можна помітити близько 20 інгредієнтів! Звісно, подекуди, продуктів менше, бо не додають квасолю, лавровий лист чи м’ясо. Але, спробуйте порахувати, скільки компонентів у вашому варіанті рецепту?

Ця випічка, яку ми звикли називати пончиками, а то і донатсами, насправді, називається інакше. Вона здавна відома в Україні як сластьон. Ще в «Енеїді» Котляревского, написаній наприкінці XVIII століття, є згадка про приготування страви, яку ми зараз називаємо пончиками.

Ні, це не просто наварити цілий баняк борщу та їсти його тричі на день. Практичність, це приготувати за один раз випічку, борщ, кашу, м’ясо, картоплю і тушковану капусту. Щоби цілий день їсти різноманітні страви і не відволікатися на їх створення.

Це було можливо завдяки зручним печам, куди поміщалися одразу всі казанки, баняки і глечики. До печі ставилися так само, як до тіста — біля неї не можна було лаятися чи кричати, щоби не зіпсувати атмосферу при приготуванні страв.

Чи користувалися українці раніше спеціями? Звісно, що так! Це були: перець та хрін, кріп та кмин, аніс та м’ята. Їх додавали як у перші страви, так і у випічку.

Спробуйте знайти іншу кухню, де пироги любили б так, як українці. Звісно, це була зручна страва, бо можна швидко приготувати в печі, вона довго не псується і має простір для експериментів з начинкою.

Готували як з прісного, так і з дріжджового тіста, а начинка могла бути не тільки така, що зараз відома нам. Наприклад, пиріг з кропивою чи з ревенем — вважалися звичними стравами.

Традиційні вареники вдвічі більші за російські пельмені, та вчетверо за італійські равіолі. Їх не вдасться з’їсти за один раз, треба відкушувати. А начинка виходить далеко за межі вишневих, картопляних чи вареників з капустою. Їх також готують з м’ясом, крупами, грибами, зеленню, іншими ягодами і сиром, солоним або солодким.

Вам теж в дитинстві здавалося, що вареники схожі за формою на молодий місяць? Не дарма, адже так і було задумано нашими пращурами! Вони ліпили тісто як місяць, і готували цю жертовну їжу, як підношення в місцях з водою: біля джерел та криниць.

Її робили з рибної юшки, в яку додавали борошно і яйця, масло, замішували тісто. Потім, запікали зі шматочками тіста. Такий от рибний пиріг, але з більш насиченим смаком, бо риба не тільки у начинці. Про цю страву у своїх творах згадував ще Котляревський, тож, радимо спробувати всім любителям риби.

Таку страву ви точно захочете приготувати до сніданку! Для неї запікали яблука, витягували пюре, мішали з борошном та вівсяною кашею і запікали, як оладки. Страва виходила м’якою всередині та хрумкою зовні. Приготувати її просто, тож радимо спробувати до сніданку.

Факт №13: Традиційна кухня також може змінюватися

В українській традиційній кухні є місце експериментам! Це доводить відомий кухар Євген Клопотенко. Повчившись у найвідоміших кулінарних школах світу, він повернувся в Україну та продовжує розвивати кулінарну культуру вдома. Наприклад, відкрив ресторан “100 років вперед” з традиційними українськими стравами, розробляє нові рецепти, на основі лише локальних та сезонних продуктів.

Зайнятися таким осучасненням традиційної кухні може не тільки відомий шеф-кухар, але й кожен українець, у якого є натхнення готувати. Спробувати по-новому поглянути на звичні продукти, придумати для них незвичне поєднання. Замість бурякового салату з часником — приготувати солодкий запечений буряк з козиним сиром та зеленню. Ті ж компоненти, звичні для нас, але вже у більш вишуканому тандемі.

За матеріалами «Всіті»

Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті

Залишити відповідь