Останнім часом все більше українців починають цікавитися культурою свого народу. Усе більше людей прагнуть мати у своєму гардеробі вишиванки та інші елементи давнього одягу, але для багатьох навіть назви цих елементів звучать чудернацько та ні з чим не асоціюються.
То ж сьогодні пропонуємо дізнатися які спідниці носили наші бабусі та прабабусі.
Андарак
Андара́к — вид смугастої спідниці, яку носили селянки деяких районів Східної Європи.
Андарак побутував на Поліссі над р. Прип’яттю, в містечках Давидгородок, Турів, Петриків. Андарак шиється з доволі грубої вовняної тканини, тканої в яскраві червоні горизонтальні смуги. Покроєм андарак нічим не відрізняється від спідниці. Відрізняється він тільки способом носіння: подолок андарака спереду підіймається і запихається за пояс, так що сорочка видна до колін.
До андарака на Поліссі носили виключно білі фартухи, прикрашені іноді вишивкою червоною бавовняною ниткою.
Запаска
Запаска – найдавніший варіант незшитого стегнового одягу. На Подніпров’ї запаски були у вигляді неваляного однотонного сукна різної ширини чорного та синього кольорів. Спочатку пов’язувалась на талії задня частина, ширша і довша, чорного кольору («сіряк», «плахта»). Спереду закріплювалася друга, вужча і коротша, синього кольору запаска – «попередниця». На свято молоді жінки носили зелені та червоні запаски. Передня частина святкової запаски прикрашалася тканим орнаментом або вишивкою, розташованими у нижній частині. На Поділлі попередницю рівномірно заповнювали тканим або вишитим орнаментом. На Житомирщині, північній Тернопільщині та Хмельниччині були популярними килимові запаски. Запаски Придністров’я, Прикарпаття та Карпат були заткані поперечними або поздовжніми поліхромними смугами, інколи з додаванням металевої нитки. На Поліссі біла полотняна запаска прикрашалася широкою смугою червоного тканого орнаменту.
Плахта
Плахта – частково зшитий, розпашний святковий стегновий жіночий одяг українців середнього Подніпров’я. Плахта виконувалась із двох полотнищ (гривок) барвистої клітчастої вовняної саморобної тканини. Ці полотнища зшивалися приблизно наполовину або на дві третини. Зшита частина охоплювала стан позаду, а незшиті крила (криси) перегинались і вільно звисали з боків. Іноді передні кути плахти, як і обгорток, підтикалися під пояс. Незшиті кінці-крила позаду розходилися і з-під них було видно зшиту половину плахти.
Літник
Літник – смугаста червона вовняна або напіввовняна спідниця поліського типу. Була поширена на київському та житомирському Поліссі, території Рівненської та Волинської областей. Виготовлялася із білого полотна у п’ять- шість полотнищ, закладалася у дрібні складки і по низу прикрашалася широкою горизонтальною смугою тканого орнаменту червоного кольору.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті