Куди б ми не поїхали, куди б не пішли, навколо нас завжди вирує активне життя. Однак ми не завжди помічаємо його, бо деякі тваринки мають зовсім малесенький розмір.
Пропонуємо вашій увазі ТОП 5 найменших тварин світу.
Колібрі-бджілка
Цю крихітну пташечку вагою у 2 грами й довжиною 5,5 см можна легко сплутати з великою комахою. Щоб ви зараз не бігли за лінійкою, ми вже зробили це за вас: колібрі-бджола розміром приблизно з мізинець. Ви скажете, що мізинці бувають різні, але й у колібрі розмір може відрізнятись. Наприклад, самки трохи більші за самців і можуть бути в довжину до 6 см. Що вже говорити про пташенят: колібрята, які щойно з’явилися на світ, розміром не більше пари сантиметрів. Вилуплюються вони з крихітних яєць завбільшки з кавове зернятко.
Як і інші колібрі, «бджілка» не сідає на квітку, щоб насолодитися нектаром. Усю свою трапезу перната проводить на льоту. У цей момент вона робить понад 130 змахів крилами в секунду, а її серце б’ється зі швидкістю від 300 до 500 ударів за хвилину — це вшестеро швидше за людське.
Як же крихітна пташка справляється з такими колосальними навантаженнями? Вона їсть. Багато і часто. За один день крихітка облетить 1000 рослин, переносячи на собі пилок від квітки до квітки. Маленька «бджілка» робить великий внесок у місцеву екосистему, запилюючи рослини на рівні із чорно-жовтими тезками.
Але на відміну від комах, колібрі-бджілка завжди працює одна. Один з одним пернаті перетинаються виключно в ім’я благородної мети — продовження роду. З березня по липень джентльмени, одягнувшись у весільне вбрання, влаштовують перед своїми дамами показові повітряні танці з піруетами. Під час перекидів їхнє пір’я видає характерний звук. У кого цей звук виходить мелодійнішим, а піруети ефектнішими, той і користується увагою жінок.
Тяжка доля виховання потомства ляже на самку — самець, як справжній трутень, докладати зусилля до цієї справи не стане. Гніздечко колібрі-дівчинка будує з молодих гілочок, трави, рослинних волокон та павутиння павуків. Павуки, напевно, не в захваті від того, що колібрі нахабно крадуть у них будматеріали, але особливо незадоволених майбутні матусі просто з’їдають — пернаті із задоволенням розбавляють свій квітково-нектарний раціон білковою закускою.
оли маленькі «бджолібрі» з’являться на світ, два тижні за ними доглядає матуся, а потім вони вчаться літати. Незабаром малюк розміром з нігтик перетворюється на змужнілого птаха.
Карликовий ігрунок – найменша мавпочка
Серед тропіків західного Басейну Амазонки, в Південній Америці, мешкає найменша мавпочка світу — карликова ігрунка. Ця непосидюча крихітка важить стільки ж, як середнє яблуко — близько 100 г.
Висота мавпочки не перевищує 15 см, тоді коли хвіст досягає цілих 20 см!
Завдяки гострим кігтям та довжелезному хвосту карликова ігрунка прекрасно чіпляється за гілля та, підстрибуючи, балансує поміж дерев.
Легка немов пушинка, моторна мавпочка запросто видряпується на вершину дерева з соковитим зеленим листям, куди не можуть дістатися інші види мавп.
Унікальна властивість повертати голову на 180 градусів оберігає карликову мавпу від небезпечних хижаків. Помітивши ворога, спритна тваринка вмить видирається на крону дерева, і найцікавіше, що робить вона це задом наперед.
На верхівку дерева недругам ігрунки — зась, хижаки нізащо не наважаться ступити на занадто тонкі та ламкі віти.
Ігрунки мешкають групами по 4-15 особин. Вранці родина позначає ділянку, видаючи гучні крики. Виявляється, в репертуарі цих мавп є безліч настільки високих звуків, які людина просто не чує, уявляєш?
В раціоні карликової ігрунки переважають комахи, ягоди, нектар та фрукти. Проте улюбленими ласощами тваринки є сік дерев, який ігрунка добуває, прогризаючи кору.
Останнім часом ігрунок все частіше заводять в якості екзотичних домашніх тваринок. Однак ці тендітні красуні потребують особливого догляду, до того ж в чужому середовищі часто впадають в депресію або, не злюбивши господаря, стають агресивними. Траплялися випадки, коли ігрунка кусала свого хазяїна або кидалася в нього дрібними предметами.
Свиноносий кажан – найменший теплокровний ссавець
У 1973 році біолог Кітті Тхонглонья з Таїланду та його колеги дослідили понад 50 невідомих кажанів у печері біля водоспаду “Сай Йок”. Вчений надіслав свої висновки доктору Джону Хіллу з Британського музею природної історії в Лондоні. На жаль, Кітті Тхонглонья помер, не підозрюючи, що він відкрив новий вид кажанів. Хілл назвав вид на честь першовідкривача – кажан Кітті (Craseonycteris thonglongyai), або свиноносий кажан.
Кажан Кітті є найменшим з усіх відомих сьогодні кажанів і одним із найменших ссавців. Його довжина всього 3 сантиметри, а розмах крил близько 13 сантиметрів. Він настільки малий, що його іноді називають джмелем. Цей малюк має свої унікальні особливості. У нього немає хвоста, але є порівняно величезні вуха, товсті трагуси (вушні виступи) і і схожий на рильце ніс, через що її свиноносим кажаном.
Кажан Кітті — надзвичайно рідкісний вид. Його ареал дуже обмежений, тому тваринам загрожує вимирання. Хоча докладається багато зусиль для збереження цих незвичайних кажанів, все ж через нищення лісів, прокладання автошляхів та туризм вони далі залишаються в небезпеці. Отже, невідомо, чи свиноносі кажани зможуть пристосуватися до ворожого вторгнення людини у їхнє середовище.
Капська крапчаста плоска черепаха
Найменшою сухопутною черепахою у світі є капська крапчаста плоска черепаха (лат. Homopus signatus). Довжина тіла дорослих особин досягає всього лише 6-9 см, а вага становить 95-165 г.
Рептилія мешкає на півдні африканського континенту і належить до числа видів, що мають природоохоронний статус близьких до загрозливого стану. За даними IUCN її популяція визнана відносно стабільною, але є тенденція до її подальшого скорочення. Це негативне явище пояснюється антропогенними факторами, знищенням природних ландшафтів і зміною клімату.
Напівпустелі, в яких мешкають плазуни, можуть найближчим часом перетворитися на пустелі через глобальне потепління. Тварини спеціалізувалися до певних біотопів і важко пристосовуються до будь-яких змін.
Капська крапчаста черепаха мешкає в місцевостях з кам’янистим ґрунтом, де вона може легко сховатися під камінням або в вузьких ущелинах при появі хижаків. Там же вона ховається в посуху від екстремально високих температур. Маленькі розміри дозволяють їй легко знаходити відповідні укриття.
Рептилія виявляє активність в ранкові та вечірні години. У дощову або похмуру погоду вона активна в полудень. Раціон складається з їжі рослинного походження. Його основу складають багаторічні трави з родини Квасеницевих (Oxalidaceae) і різні сукуленти, в першу чергу товстянка (Crassula).
Хамелеон Brookesia micra
На Мадагаскарі вчені виявили новий вид хамелеона Brookesia micra. Довжина тіла у самців ящірки становить всього 16 міліметрів.
Brookesia відомі як рід дрібних хамелеонів, що мешкають тільки в районі північного Мадагаскару. Раніше вважалося, що одним з найменших хамелеонів цього роду є вид Brookesia minima. Довжина тіла самців цього виду досягає 2,8 сантиметра.
Під час польових робіт у тропічних лісах дослідникам вдалося виявити чотири нові види ящірок Brookesia. Більшість хамелеонів мають схожість між собою, тому для пошуків відмінностей і виділення нових видів вчені використовують генетичний аналіз.
Найкрихітніший представник зі знайдених, Brookesia micra, мешкає виключно на маленькому острові Nosy Hara. Вчені зазначають, що подібні розміри є загальними для популяції острова. Це викликано обмеженням поживних ресурсів і необхідністю швидкого розмноження в умовах відносної безпеки.
Дослідники вважають, що хамелеони Brookesia micra – це унікальний випадок острівної карликовості.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті