Дочка українського емігранта у США почала зніматися у кіно ще дитиною. Темпераментна українка подарувала світу безліч яскравих образів, за які тричі номінувалася на “Оскар” та двічі отримувала «Золотий глобус». «Вестсайдська історія» та «Великі перегони» за її участю досі залишаються класикою світового кіно.
Справжнє ім’я Наталі Вуд – Наталія Захаренко. Народилася 20 липня 1938 р. у Сан-Франциско. Батьки дівчинки були іммігрантами: батько Микола Степанович, уродженець Харкова, під час громадянської війни боровся проти більшовиків. Після того, як діда Наталі вбили під час бійки між «червоними» та «білими», її батько через Росію поїхав до Монреалю, а пізніше – до Сан-Франциско.
Прізвище Захаренка батьки Наталі змінили на більш відповідне для США – Гурдін. Мати дівчинки, емігрантка з Росії, в юності мріяла стати актрисою чи балериною та передала це прагнення доньки. Сім’я жила небагато, тож єдиними уроками акторської майстерності для Наталії стали походи з мамою у кіно.
На кіноекрані актриса дебютувала в дитинстві, тоді взяла псевдонім Наталі Вуд. У 4 роки дівчинка зіграла в епізоді фільму Happy Land, завдяки чому привернула увагу режисера Ірвінга Пічела, що в майбутньому допомогло кар’єрі Вуд. Щоб не прогаяти шансу на професійне зростання доньки, родина перебралася до Лос-Анджелеса.
У другому своєму фільмі – «Вічне завтра» – Наталі вже знімалася із зірками першої величини на той час: Орсоном Веллсом та Клодетт Кольбер. Уеллс назвав 7-річну дівчинку вродженим професіоналом.
Дуже швидко Наталі увійшла до когорти голлівудських дітей-зірок: завдяки головній ролі у фільмі 1947 р. «Диво на 34-й вулиці». Дитиною Вуд з’явилася у більш ніж 20 фільмах – настільки велика була затребуваність дівчинки, яку у 9 років журнал «Parents» назвав «найпрекраснішою юною зіркою кінороку».
До 16-річного віку Наталі розлучилася з дитячим амплуа та почала грати дорослих персонажів. У 1955 році вона з’явилася у фільмі «Бунтар без причини» з Джеймсом Діном, і за роль Джуді була номінована на «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану.
Найяскравішою картиною цього часу є фільм «Марджорі Морнінгстар», де Вуд виконала головну роль єврейської дівчини, яка змушена шукати компроміс між власними бажаннями та сімейними традиціями.
Поворотною для акторської кар’єри Наталі стала екранізація мюзиклу «Вестсайдська історія» 1961 року. Фільм став касовим і заслужив на схвалення критиків. Сьогодні цю картину вважають однією з найкращих робіт Вуд.
Незважаючи на три номінації на «Оскар», які вона отримала до 25 років, актриса неодноразово критикувала. Зокрема, 1966-го студентський гумористичний журнал «Гарвардський пасквілянт» назвав її найгіршою актрисою року. Але Наталі було не так просто збентежити – вона стала першою актрисою в історії «премії», яка не побоялася прийти на вручення.
У 1970-му Наталі завагітніла та припинила активні зйомки для великого екрану – з цього часу актриса з’являлася в основному в телепроектах, до кінця кар’єри зігравши лише 4 ролі у кіно.
1980-го актриса здивувала шанувальників, які звикли до її іміджу пристойної та рафінованої жінки із середнього класу. Вона знялася в комедії “Остання подружня пара в Америці”, де під час сварки з екранним «чоловіком» вимовила слово «f*ck».
За роль у мінісеріалі «Відтепер і на віки вічні» актриса була удостоєна премії «Золотий глобус» (1980) у номінації «Краща жіноча роль на ТБ».
Останньою завершеною роботою у фільмографії Вуд стала картина «Спогади Єви Рікер» – інші стрічки за її участю доробляли вже після смерті актриси.
Наталі Вуд мала яскраву зовнішність і мініатюрну фігуру: її зріст становив 157 см, а вага – 45 кг. Співвідношення вважали ідеальним – актриса сміливо позувала для фото і в розкішному вбранні, і купальниках.
У молодості, як стверджують Наталі Вуд, її зґвалтував Кірк Дуглас. Знаменитість розповідала, що актор запросив її на прослуховування, але коли 16-річна дівчина опинилася в його кімнаті, Дуглас її зґвалтував, причому настільки жорстоко, що Наталя відкрила кровотечу. Перш ніж відпустити жертву, актор пригрозив, що якщо вона комусь розповість про те, що сталося, це будуть останні слова в її житті. До поліції Наталі не зверталася: мати заборонила актрисі це робити, побоюючись, що розголос пошкодить кар’єрі доньки.
На зорі кар’єри, в 1956 році, юна Наталі зустрічалася з королем рок-н-ролу Елвісом Преслі. Втім, ці відносини тривали недовго і невдовзі пара розлучилася.
1957-го Вуд, незважаючи на спроби матері відмовити її, вийшла заміж за актора Роберта Вагнера, якого закохалася ще в дитинстві. Шлюб виявився швидкоплинним – 1961 року пара розлучилася, а 1962-го актори розлучилися.
Другим чоловіком Наталі став британський продюсер Річард Грегсон. Весілля відбулося 30 травня 1969 року, але до цього пара вже 2 роки зустрічалося, і Грегсон просто чекав закінчення шлюборозлучного процесу. Ці стосунки також виявились короткими, хоча Наталі народила Річарду дочку Наташу. 1971 року актриса випадково почула відверту телефонну розмову чоловіка з секретаркою, і до квітня 1972-го шлюб був офіційно розірваний.
У липні 1972 року Наталі Вуд та Роберт Вагнер знову зареєстрували шлюб, який тривав до смерті актриси. Всього у Вуд було двоє дітей: 1974-го вона народила молодшу дочку Кортні Вагнер.
Наталі Вуд трагічно загинула у 43 роки, коли йшли зйомки у фільмі “Мозковий штурм” – актриса втопилася під час водної прогулянки до острова Санта-Каталіна. 28 листопада 1981 р. вона знаходилася на борту яхти Splendor разом із партнером по фільму Крістофером Уокеном та чоловіком, а наступного дня тіло актриси виявили за милю від судна. Також на пляжі було знайдено надувний човен. Звіт про розтин показав, що на тілі та руках Наталії виявили синці, а на лівій щоці – садна.
Причиною смерті визнали переохолодження та утоплення. За однією з версій, Наталі випила, спробувала сісти на надувний човен і, послизнувшись, упала у воду. Лана Вуд, сестра зірки, сумнівалася в такому сценарії: Наталі не вміла плавати, боялася води і не намагалася б самостійно залишити борт. За спогадами двох свідків, які були на яхті неподалік, уночі вони чули жіночий крик про допомогу.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті