Продовжуємо рубрику «Знайомимось із незнайомим», в якій ми познайомимося із дивовижними тваринами, про які навіть не мали уявлення, дізнаємося про їх звички, спосіб життя.
То ж, сьогодні ми дізнаємося про незвичайну та яскраву акваріумну рибку аксолотль, прудку плащоносну ящірку та миле казкове створіння – рожевий казковий броненосець.
Аксолотль
Аксолотль – приголомшлива та по-справжньому фантастична тварина, яка гарантовано не залишить байдужим нікого з любителів акваріумістики. Навіть якщо просто поглянути на фото, можна навсправжки захопитися цими милими істотами та захотіти дізнатися більше про їхні особливості.
Спочатку ці невеликі дракони жили в озерах Мексики, але ареал різко скоротився через те, що почала стрімко розвиватися урбанізація. Але, на щастя, любителів аксолотлів, вони легко розмножуються навіть у нових для себе умовах. Крім цього, саламандри дуже цінні для науки, тому що здатні регенерувати не лише хвіст і зябра, але також і кінцівки. Через те, що ця особливість постійно вивчається, це сприяло розширенню популяції аксолотлів у неприродних для них умовах, а також виведенню різноманітних колірних форм.
Утримувати в домашніх умовах саламандру аксолотля дуже просто, проте є низка моментів, які можуть вплинути на термін їхнього життя поза живою природою. Передусім, важлива температура. Аксолотль – холодноводне земноводне, тому тепло викликає в них стрес, попри те, що родом вони з Мексики. Температуру 21-23 градуси вони ще можуть терпіти, але ось 24 може мати для саламандр смертельні наслідки. Найбільш відповідний варіант – до 21 градуса.
Це хижі тварини, які віддають перевагу білку. Їм підійдуть корми, призначені для ловлі хижих риб. Зазвичай їх випускають у вигляді гранул або пігулок. Також можна давати філе риби, мідій, креветок, заморожений корм, різаних черв’яків. З живими рибами краще бути обережним, тому що вони часто є переносниками хвороб.
Аксолотлі по-справжньому вражають різноманітністю колірних форм. У живій природі взагалі живуть темно-коричневі особини з плямами сірого або чорного кольору. Також можна зустріти особин світлих колірних форм із темними плямами. Серед професіоналів із розведення саламандр аксолотлів дуже популярними вважаються альбіноси. Вони золотого або білого кольору. В останнього червоні очі, а золотий нагадує його, тільки на тілі розміщені плями відповідного відтінку.
Плащоносна ящірка
Плащоносна ящірка (Chlamydosaurus kingii) є унікальним видом ящірок з родини агамових, яка привертає увагу своїм незвичайним зовнішнім виглядом.
Цей вид мешкає на північному заході й північному сході Австралії, а також у південній частині Нової Гвінеї. Плащоносна ящірка отримала неймовірну популярність в Японії в 1980-х роках, пізніше стала символом Австралії, так само як кенгуру і коала.
Chlamydosaurus kingii є одним з найбільш відомих і характерних драконів в Австралії. Це велика ящірка досягає в середньому 85 см в довжину. У тварини досить довгі кінцівки і помірно довгий хвіст.
Найчастіше зустрічається забарвлення сіро-коричневий. Хвіст смугастий з темно-сірим кінчиком. Язик і контур ротової порожнини рожевого або жовтого кольору. Верхня і нижня щелепа повна маленьких, гострих зубів, включаючи 2 передніх зуби (ікла), які, як правило, довші інших.
Лускатий комір агама використовує, щоб налякати ворога, в процесі залицяння за самкою і для захисту своєї території від інших самців. Після виконання оборонних маневрів зазвичай забираються на верхівки дерев, де, з допомогою свого світло-зеленого або світло-коричневого кольору, добре маскуються.
Розкритим яскравим коміром плащоносна ящірка лякає своїх ворогів і привертає увагу протилежної статі. Ця шкірна складка на шиї ящірки в стані тривоги може досягати 26 см в діаметрі й може мати різний колір (строкатий, помаранчевий, червоний і коричневий). У спокійному стані комір не помітний на тілі агами. Іншою відмінною рисою ящірок є їх масивні, м’язисті задні кінцівки.
В разі небезпеки вони швидко мчать на двох лапах до найближчого дерева, але вони можуть сховатися під низькою рослинністю або перейти в режим «заморозки».
Якщо ящірка загнана в кут, вона зазвичай повертається обличчям до супротивника і запускає свій захисний механізм, завдяки якому агами знамениті. Вони встають на задні лапи, починають голосно шипіти й розпускають комір. Якщо «блеф» не працює, як правило, ящірка біжить вгору за найближчого дерева.
Плащоносні ящірки комахоїдні й харчуються переважно дрібними безхребетними (личинки метеликів, комахами, дрібними мошками), але, як відомо, не гребують дрібними ссавцями й шматками м’яса.
В диких умовах парування зазвичай відбувається в період з вересня по жовтень, коли самці приваблюють самок з допомогою коміра, які вони витончено розправляють для залучення «жіночого» уваги. Самка відкладає яйця в сезон дощів (з листопада по лютий), як правило, це 8-23 яєць. Їх вона має в поглибленнях 5-20 см під землею в сонячних районах.
Інкубаційний період триває близько 2-3 місяців, а підлогу маленьких ящірок залежить від температури, причому в екстремально спекотних умовах найчастіше народжуються самки, а при температурі 29-35 градусів однаковий шанс народитися є як у самців, так і у самок. Плащоносні ящірки живуть в середньому 10 років.
Рожевий казковий броненосець
Це маленька і цікава тваринка розміром 9-11 см, вагою до 120 г, яку ще називають Пічісієго або Рожева фея, а ще іноді броненосець-миша. Погодьтеся, всі назви підходять ідеально.
Живуть Рожеві феї в невеликому районі Аргентини, виключно на сухих луках або піщаних ділянках, серед кактусів, колючих чагарників.
Коли в 1824 році американець Гарлан зловив перший екземпляр, то сильно здивував місцевих жителів, які нічого не знали про його існування.
І це зрозуміло:
а) Фея виключно нічна тварина, вдень відсиджується в норі;
б) неймовірно обережна і при першій небезпеці стрімко втікає під землю. Причому робить це з неймовірною швидкістю, всього за кілька секунд. Так, як ми швидко пірнаємо в воду, ось так же Фея закопується в ґрунт.
Життя тварини вивчене досить погано, спочатку зловили двох представників, вони майже відразу померли і довгих 100 років вчені вивчали тільки два трупа, що зберігалися в Філадельфійському і Лондонському музеях. Пізніше вдалося відловити ще кілька екземплярів і детально вивчити, але багато в їх поведінці залишається таємницею. Річ у тім, що тварина вкрай «нервова», будь-які зміни (навіть температури) призводять до стресу. А іноді стрес такий великий, що Фея вмирає. Тому їх не вдається утримувати в неволі і навіть перевозити на інше місце. Як правило через кілька годин або днів після вилову Фея вмирає.
За останні 40 років тільки тричі вдалося досить довго утримувати Фей в неволі – 8, 22 і 30 місяців. Та й вистежити їх дуже складно. Один з авторитетних натуралістів 7 місяців полював на Фей, але не зміг знайти навіть трупик.
Як правило вони випадково зустрічаються при зведенні зрошувальних каналів. Панцир відрізняється від інших броненосців – він набагато м’якший і гнучкіший. Це єдині ссавці, у яких панцир сформований з окостенілих частинок шкіри. Тобто він не як наші нігті, а як дуже груба шкіра на ногах. Панцир складається з 24 роздільних пластинок. Це дозволяє тварині згорнутися калачиком в разі небезпеки. Тільки на голові пластини щільно прилягають до черепа, на спинці вони висять над тілом і кріпиться спеціальною мембраною.
Найчарівніше у Феї це забарвлення – ніжно рожевий панцир і блідо-жовте або біле ніжне хутро внизу. У них є важкий хвостик, який не підійматися, тягнеться по землі за господарем. Крихітні ніздрі прикриті горбками, а маленькі вушка волоссячком. До речі, відсутність вушних раковин вкрай рідкісне явище серед ссавців. Зубки як цвяшки, плоскі зверху, без коренів. Доповнюють неземний образ Феї надуті губки. Правда дуже щільні.
Зір слабкий, сприймає тільки яскравість, а ось нюх основний орган чуття. Їжу знаходить тільки на нюх. Мовчуни. Кричать тільки під час переляку і коли загрожує небезпека.
Спосіб життя самого маленького броненосця погано вивчений. Нори будує поруч з мурашниками, харчується мурахами й личинками. Ще їсть інших комах, черв’яків, равликів і деякі рослини.
Живе в маленьких короткочасних укриттях – печерках 6-7 см в ширину, і кілька метрів в довжину, з кількома входами й кімнатками. Вся споруда знаходиться не глибше 15 см від поверхні.
Не любить вологу. Від мокрого хутра можна і захворіти, а хутряні штанці не переодягнути. Тому після дощу йде із затопленої нори й стає легкою здобиччю для хижаків. Феї взагалі вкрай неповороткі й незграбні на поверхні. Їх стихія – пісочок.
Одинаки, з родичами спілкуються виключно в період розмноження. Моногамні.
Самки народжують тільки по одному дитинчаті. Малеча схожа на батьків, тільки броня зовсім ніжна. Скільки їх в природі — невідомо.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті