Продовжуємо рубрику «Знайомимось із незнайомим», в якій ми познайомимося із дивовижними тваринами, про які навіть не мали уявлення, дізнаємося про їх звички, спосіб життя. То ж, сьогодні пізнаємо прекрасний світ пташок і познайомимось із блакитно ногою красунею олушею, привабливим окатим трагопаном та незвичайною казковою райською пташкою.
Блакитнонога олуша
Кумедне створіння з небесно-блакитними лапками насправді блакинонога олуша, мешканка тропічних морів уздовж берегів східної частини Тихого океану.
Зустріти цього дивакуватого птаха можна подорожуючи від Каліфорнійської затоки до західного узбережжя Південної та Центральної Америки, а також у Перу та Мексиці. Проте найбільше цих чудернацьких птахів мешкає на Галапагоських островах. Тут, у цьому тихоокеанському раю, гніздяться близько 20 тисяч пар блакитноногих олуш, які охороняються законом.
Цікаво, що назва «олуша», яка англійською звучить «bobby», походить від іспанського «bobo» — клоун, бовдур. Таке незвичайне прізвисько пташці дали за кумедність і незграбність на суші, притаманну морським пернатим. А ще блакитноногі олуші надто довірливі і легко контактують з людьми, що нерідко погано для них обертається.
На перший погляд блакитнонога олуша може здатися далеким родичtм наших їжачків. Такий «колючий» вигляд дає птахові його особливе біло-коричневе оперення голови.
Блакитноногі олуші виростають до 85 см у довжину, а розмах крил екзотичних красунчиків досягає півтора метра.
Найяскравішою частиною тіла олуш є, звичайно ж, їх блакитні перетинчасті лапи. Під час шлюбного періоду самка обирає того самця, чиї лапи більш насиченого, аквамаринового кольору — це ознака відмінного здоров’я птаха.
Самець хизується лапками кольору морської хвилі і хвацько танцює, намагаючись завоювати серце прекрасної дами. А ще подає їй гілочку — для майбутнього гнізда.
Коли обраниця приймає залицяння, птахи кланяються одне одному, торкаються дзьобами та починають водити хоровод. Танець закоханих може тривати декілька годин.
Гніздяться ці птахи протягом цілого року на деревах та скелях. Яйця висиджують 45 днів, гріючи майбутніх пташенят не животиком, як інші пернаті, а лапами.
Харчуються олуші дрібною морською рибою: анчоусами, сардинами, макреллю. Полюють на світанку: з висоти 10-30 м зі швидкістю 97 км/год ниряють в океан і там, на глибині до 25 м, плавають у пошуках здобичі.
Спілкуються за допомогою хриплих криків та свисту.
Ось такі вони, загадкові та непередбачувані блакитноногі красуні-олуші.
Окатий трагопан
Окоподібний трагопан (назва наукова: Tragopan temminckii) – це птах із сімейства фазанових, що мешкає в східній частині Гімалайських гір в Азії.
Самці Окастого трагопана виділяються своїм барвистим оперенням. Вони мають яскраво-червону голову з білими смугами і великими круглими блакитними очними плямами на бічних шийних пір’ях.
Оперення самок окатого трагопана скромніше і більш зеленувате, що допомагає їм добре поєднуватися з навколишнім середовищем і захищатися від хижаків.
Окатий трагопан відомий своїм унікальним способом приваблення самок. Самець розгортає своє хвостове пір’я, утворюючи ніби віяло, і розкриває очні плями на боках. Цей жест покликаний привернути увагу самок і справити на них враження.
Сімейна пара в окастих трагопанів зазвичай утворюється один раз на все життя. Гніздо споруджується на гілках дерев на висоті до 8 м над землею. Воно будується із сухих гілок і листя, а зсередини утеплюється пір’ям.
Кладка складається з 3-5 бежевих яєць з коричневими цяточками. Самка насиджує яйця 26-28 днів. Птахи з’являються на світ повністю сформованими. Уже через кілька днів після свого народження вони вміють трішки літати.
Перший місяць пташенята харчуються дрібними безхребетними, а потім поступово переходять на рослинну їжу. Статевозрілими вони стають на другому році життя.
Ці птахи воліють жити в гірських лісах на висоті від 2 000 до 4 000 метрів над рівнем моря. Вони часто знаходяться на схилах з чагарниками і заростями, де вони можуть знайти їжу і укриття.
Окаті трагопани харчуються в основному фруктами, ягодами, насінням і комахами. Вони також можуть пастися на траві і викопувати коріння.
Наразі окатий трагопан перебуває під загрозою, їхня чисельність скорочується. Основні загрози для них включають втрату місць проживання через вирубку лісів, незаконне полювання і торгівлю птахами.
Райська пташка
Райські птахи – це сімейство птахів, які належать загону горобцеподібних. Ці привабливі істоти давно знайомі людству і мають багату, багатовікову історію. Незважаючи на цей факт, райські пташки – один із найпотайніших видів. Усіх птахів майже неможливо було виявити та підрахувати протягом дуже тривалого періоду часу.
І це незважаючи на безліч експедицій та досліджень. Нещодавно стало відомо, що у світі існує 45 видів райських птахів , 38 з яких живуть на островах Нової Гвінеї
Райські пташки стали відомі людям далекого 1522 року, завдяки своїм чудовим шкіркам. Вони спричинили фурор у світі моди того часу. Шкірки були привезені до Європи командою моряків, які повернулися з Магеллана. Ті шкірки були випатрані, не мали кінцівок. Люди почали складати байки про те, що дивовижні пташки не мають ніг і все своє життя левітують, виносячи яйця (нібито сидячи на спині самця, що летить) і харчуючись у повітрі. Незважаючи на слова одного з учасників експедиції, який стверджував, що ніжки таки були. Народ уже неможливо було зупинити і гарні легенди щільно зміцнилися у суспільстві.
У 1824 році легенда була зруйнована, французький доктор Рене Лассон, під час подорожі на острови Нової Гвінеї, зустрів живий зразок , що спритно стрибає на двох ніжках.
Трофейні шкірки, що ввозяться моряками, здобули шалений успіх. Пір’я використовувалися як елементи одягу та прикрас. Люди божеволіли від небаченої надалі краси, кожна дівчина хотіла мати подібне перо у своєму жіночому капелюшку. За невеликий період німецької колонізації, з островів було вивезено понад п’ятдесят тисяч шкурок райських птахів.
Птахи мають потужний дзьоб , який від породи до породи досягає вельми значних розмірів. Майже всі птахи мають широкий, прямий хвіст. Деякі види можуть похвалитися довгим та ступінчастим варіантом.
Забарвлення представників сімейства широко варіюється, від дуже темних, з металевим блиском, до яскравих та барвистих особин.
Самці мають більш яскраве забарвлення , ніж самки. Особини чоловічої статі можуть похвалитися наявністю масивного і яскравого пір’я на голові і з боків. «
У райських пташок не дуже вишуканий смак, тому їхній раціон не сильно відрізняється від такого у інших птахів. Дрібні особини активно поїдають всіляке насіння, невелику ягоду, будь-які інші плоди, з якими пташка може впоратися. Також у хід йдуть крихітні комахи, жуки , павукоподібні. Здебільшого, великі особини — хижаки, здатні поласувати невеликою жабою або ящіркою.
Як би це не було сумно, але райські птахи вважають за краще жити на самоті. Але, не все так погано, деякі особи все-таки знаходять «супутника життя» і існують у парі . Причиною тому є той самий диморфізм. Чим сильніша чоловіча і жіноча особина різняться зовні, тим менше шансів на те, що самець виявиться моногамним.
Деякі самці готові допомогти матері своїх пташенят. Такі птахи утворюють пари та працюють спільно. Більшість видів воліють лише запліднити самку. Подальшу роботу слабку стать виконує самостійно. Вони будують гніздо, висиджують пташенят, годують їх тощо.
На особливу увагу заслуговують шлюбні ігрища представників сімейства . Це дійство нагадує яскравий фестиваль. Самці збираються разом та починають демонструвати себе самкам. Птахи намагаються показати всі свої переваги, розправляють крила, танцюють. У цей час на верхівках дерев збираються цілі зграї граціозних «кавалерів», які намагаються завоювати увагу самок. Ті, у свою чергу, підбирають найбільш придатного партнера для парування.
У шлюбний період відрізняється поведінка самок. Один з видів, коли з нею заграє самець, розправляє свої крильця і ховає в них голову. У цей час, пташка виглядає, наче східна дружина, мешканка гарему, що ховає обличчя за паранджою.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті