Продовжуємо рубрику «Знайомимось із незнайомим», в якій ми познайомимося із дивовижними тваринами, про які навіть не мали уявлення, дізнаємося про їх звички, спосіб життя.
То ж, сьогодні ми дізнаємося про незвичайну «живу шишку» панголіна, червоногубою незвичайною рибою нетопир Дарвіна та рідкісною антилопою сайгак.
Панголін
Панголин – стародавня тварина (перші знахідки датуються періодом 70 млн років тому). Живе він на територіях Південної Африки та Південно-Східної Азії, інформує UkrMedia.
Довжина тіла 30-88 см, а вага у різних видів варіює від 4.5 кг до 27 кг. Має величезні кігті для розорення мурашників і термітників.
Бачить звір поганенько та йому не дуже це і потрібно. Веде нічний спосіб життя, а вдень хвається у кронах дерев, дуплах або норах. Рухаються ліниво. Пересуваються двома способами: на двох лапах, підтримуючи себе хвостом або на всіх лапах.
В цього мурахоїда є безліч секретів.
Перший, звичайно ж, броня. Виглядає вона потужно, адже тверді платівки так щільно прилягають один до одного, що терміти просто не можуть залізти під них і покусати. А живіт, морда і внутрішня поверхня ніг обрамлені товстенною шкірою, що також дає повну броню від укусів комах.
Другий – це його язик. Він проходить майже через все тіло тварини. Величезні м’язи, які приводять його в дію, знаходяться у нього по всій довжині тіла, закінчуючись тільки біля заднього проходу. Крім того, що язик липкий, на запах він чогось дуже солодкий і коли панголин приходить полювати на термітів, вони самі біжать до цієї клейкої стрічки, що несе смерть. А коли наш звір вдосталь наївся, він заліплює основний вхід у термітник своєю слиною і йде. Потім приходить на те саме місце і доїдає тих, хто залишився в живих.
Третій секрет – у нього зуби в шлунку, В роті зубів немає, тому панголин їсть термітів разом з їх будинком, а дрібні камінці сприяють пережовуванню. А в шлунку знаходяться тверді ороговілі пластини, що виконують роль зубів.
І є у нього ще одна мисливська особливість. Він може сісти на мурашник і відкрити лусочки, а мурахи залазять під них, думаючи що йдуть в атаку, але попутно своєю кислотою знищують усіляких паразитів, які прийшли пожити на панголині. Панголин закриває лусочки, а мурахи залишаються вмирати під ними. Ось таке ходяче кладовище для комах.
Панголин – одна з найбільш незвичайних тварин світу. Дивовижна тварина, схожа на живу шишку.
Живуть вони поодинці, тому паруються раз на рік. До речі, через панцир звірам доводиться використовувати місіонерську позу. Вагітність у самки триває 120-150 днів. Африканські види приносять одного дитинча, азіатські – від одного до трьох. Новонароджені малюки народжуються добре розвиненими, але лусочки у них м’які і твердішають лише через кілька днів. Дитинча їсть самостійно вже через місяць.
Панголин – одна з найбільш незвичайних тварин світу. Дивовижна тварина, схожа на живу шишку.
На жаль, ця тварина на межі вимирання. Проте, із звичайних хижаків з ним не може впорається майже ніхто. Наздогнати панголина дуже просто (він пересувається на двох лапах 5 км на годину максимум), але велика проблема його розкрити, адже це «каменистий колобок». Тільки леопард або лев можуть похвалитися навичками щодо розкриття панголинів. Але навіть тут на хижаків чекає небезпека. Якщо панголина вдається розкрити, то він випускає в смердючу суміш, що відразу ж відганяє ворога.
Так чому ж панголин вимирає? Відповідь проста – винен «досконалий» хижак – людина. Люди вирішили, що броня панголина цілюща і лікує мало не від усіх хвороб. І так само приписують його шкірі магічні властивості. До всього іншого, традиційні військові костюми індусів робляться з луски цієї тварини.
Нетопир Дарвіна
У прохолодних водах Галапагоських островів водиться незвичайна, несхожа на жодну іншу рибу, риба – нетопир Дарвіна. Її вигляд дивує та насторожує. Кажуть, що обличчя у неї схоже на людину. У неї величезні червоні губи, неначе у підводному світі існують салони, де красу можна відкоригувати силіконом. Імовірно, такі губи допомагають залучати партнерів.
Нетопир Дарвіна відноситься до виду лучеперих загону сімейства нетопиревих, яких також часто називають морськими чортами. Таке прізвисько дано їм невипадково, адже вид вони мають дійсно страхітливий.
Нетопир володіє наступними фізичними характеристиками:
- довжина тіла дорослої особини становить 20 см, зрідка можна зустріти і більш великих представників цього виду, які досягають 40 см в довжину;
- забарвлення у риби буває світло-коричневого або сірого кольору;
- черевце за кольором відрізняється від решти тіла і зазвичай білого кольору;
- від голови до хвоста через всю спину проходить темно-коричнева смуга;
- є ріжки темно-коричневого кольору;
- губи яскраво виражені і мають яскраво-червоний або яскраво-червоний колір, який іноді навіть майже флуоресцентний;
- зовні тіло вкрите маленькими і тонкими шипами;
- очі чорного кольору і овальної форми;
- на тлі всієї голови риби сильно виділяється ілліцій, на кінці якого знаходиться шкірясті мішечок у формі черв’яка.
Особливість нетопир Дарвіна в тому, що він погано плаває, але замість цього використовує свої грудні плавці, схожі на лапки, для ходіння по дну. Передбачається, що своє основне призначення і характеристики плавники змінили в процесі еволюції. У молодих особин спинний плавник розділений на кілька частин, то коли риба досягає статевої зрілості, він стає єдиним.
Дослідники вперше виявили цього океанського жителя в 50-і роки двадцятого століття у Галапагоських островів, які розташовуються в Тихому океані. Недалеко від місця, де виявили кажана Дарвіна, мешкає і його далекий родич – Кокосовий Нетопир. Вони схожі за всіма характеристиками, але відмінністю є те, що риба, що мешкає в прибережних водах острова Кокос, не має таких яскравих губ.
Глибина проживання риби – 30 метрів і більше біля берегів Галапагоських островів, кілька особин було виявлено також біля берегів Каліфорнії, але велика ймовірність що вони були невірно ідентифіковані. Для комфортного життя ця риба вибирає лагуни з піщаним дном.
Риба цього виду веде придонний спосіб життя, мало плаває і переміщається за допомогою плавників по піску.
Нетопир Дарвіна відноситься до риб-вудильникам, які використовують приманку для полювання. Над його щелепами розташовується ілліцій, тобто особливий виріст на вершині голови, який також називають «вудка». На кінці цього виросту знаходиться Еска (шкірясті мішечок). Саме за допомогою цього незвичайного органу риба може приманювати свою здобич.
За допомогою своєї «вудки» цей мешканець океанського дна полює, і робить він це дуже ефективно. Найчастіше, йому попадаються дрібні риби, креветки і молюски. Під час свого полювання Нетопир може вибиратися на поверхню води, а потім опускатися назад.
Майже весь час свого життя Нетопир Дарвіна проводить на одному місці, схильність до переміщень йому не притаманна. Зазвичай, на одному і тому ж місці він може знаходити собі їжу і у нього немає необхідності змінювати своє місце розташування заради полювання і харчування.
Цей вид риб вивчений вкрай мало, тому до цих пір невідомо яким чином вони розмножуються і як приносять потомство. Тривалість життя в природних умовах складає від 8 до 10 років, але ці дані є лише припущенням вчених.
Нетопир Дарвіна погано плаває, а все більше пересувається дном на грудних плавцях, як на ногах. Видовище чимось нагадує ходячу жабу. Якщо риба вирішить поплавати, вона підтискає грудні плавники під тулуб, рухає хвостом і черевцем вперед і назад. Виглядає це так само ніяково, як і звучить!
Як і багато глибоководних риб, червоногубий нетопир Дарвіна – ненажерливий хижак. Риби використовують модифікований спинний хребет, який схожий на хребетний виступ, як приманку для залучення здобичі. На кінці цього відростка світиться світло, яке приваблює дрібну рибку. У цілому, вони харчуються дрібною рибою, молюсками, креветками та крабами.
Сайгак
Сайгак степовий або сайга татарська (сугак) – рідкісна антилопа степів, яка має незвичний вигляд через великий ніс, схожий на хобот слона. Раніше ці тварини були доволі поширені на теренах Європи та Азії, проте наразі вони належать до видів, що зникають. В Україні сайгак зник ще у 19 ст. через полювання людей.
Ці антилопи зовні трохи схожі на кіз, за винятком великої морди, що властива як самцям, так і самицям. Тіло у них квадратної форми, а ноги – довгі та тонкі. Самці мають злегка вигнуті роги бурштинового відтінку, завдовжки до 30 см. Ростуть вони до 1,5 років, а вага обох рогів становить приблизно 300 г.
Завдовжки сайгак сягає до 1,4-1,5 м, а заввишки – 60-80 см. Самиці зазвичай приблизно на три чверті менші за самців. Вага у самців становить до 50 кг, а у самиць – до 40 кг.
Забарвлення хутра у сайгака світло-червонувато-жовте або коричневе. Воно стає блідішим влітку, тоді як взимку набуває більш сіро-тьмяного кольору та стає довшим, ніж у теплу пору року. Взимку хутро сайгака майже на 70% щільніше, ніж влітку. Шерсть на череві цілий рік залишається світлою.
Дивовижний вигляд антилопі сайгак надає збільшений ніс, що висить над ротом та має широко розставлені ніздрі. Завдяки йому ці тварини можуть краще фільтрувати пил у тому сухому середовищі, де вони мешкають.
До того ж взимку велика площа носа сайгака сприяє зігріванню холодного повітря, яке вдихає тварина. Також великий ніс цих ссавців сприяє посиленню шлюбних криків під час сезону розмноження.
Сайгаки живуть групами приблизно з 1000 особин. Проте поза сезоном розмноження вони найчастіше за все зустрічаються групами з 30-40 тварин.
Великі стада самиць сайгака мігрують разом перед сезоном розмноження, а потім розбиваються на менші групи. Також відомо про великі стада, що складаються винятково із самців.
Ці тварини ведуть кочовий спосіб життя, щоденно долаючи до 115 км. Вони здатні перетинати річки, але намагаються уникати скеляс тих схилів.
Завдяки великим масовим міграціям з літніх до зимових пасовищ сайгаки уникають суворої зими. Зиму сайгаки проводять там, де немає снігу або ж його покров не перевищує 15-20 см.
Вдень ці антилопи харчуються на трав’янистих ділянках поблизу водойми. Вночі вони викопують у землі круглі вдавлення для сну. Більшу частину світлого часу ці тварини витрачають на переміщення між пасовищами.
Цікавий факт! Сайгак має дуже чутливий слух та здатен уловлювати навіть мало чутні звуки на доволі великій дистанції.
Подібно до більшості різновидів антилоп, сайгаки – травоїдні ссавці. Їхній раціон складається з сотень різноманітних рослин середньоазіатських степів. Найчастіше за все сайгаки харчуються травами, лишайниками, полином. При цьому, чимало рослин у раціоні цих антилоп є отруйними для інших тварин.
Під час сезону розмноження, що починається у листопаді, ці антилопи поділяються на менші групи з одного самця та приблизно 5-10 самиць. Самці борються за контроль над гаремом, а потім захищають його від посягань конкурентів, використовуючи під час бою свої вигнуті роги. Ці бійки доволі жорстокі та часто можуть бути смертельними.
Під час сезону розмноження самці взагалі не пасуться, оскільки кожну хвилину витрачають на захист свого гарему. Тому 80-90% самців сайгаків гинуть під час шлюбного періоду або через недоїдання, або під час захисту свого гарему.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті