Продовжуємо рубрику «Знайомимось із незнайомим», в якій ми познайомимося із дивовижними тваринами, про які навіть не мали уявлення, дізнаємося про їх звички, спосіб життя.
Імператорський тамарин
Імператорські тамарини – це маленькі мавпочки, що належать до сімейства ігрункових мавп. Вид був відкритий на початку 20 століття, а назва «імператорський» тамарин отримали за свої незвичайні білі вуса. Комусь, мабуть, ці мавпи нагадали імператора Вільгельма II, якого також відрізняли шикарні довгі білі вуса. Довгі, майже до плечей, білі вуса й борідка – головна відмінна риса тамаринів. Причому, що цікаво, вони народжуються на світ вже вусатими.
Передні лапи у тамаринів чорні, тіло вкрите сріблясто-сірою шерстю. Окремої уваги заслуговує шикарний хвіст тамаринів. Його довжина може бути від 30 до 40 см, тобто в півтора раза довший тіла! Причому хвіст в імператорського тамарина має неоднорідне забарвлення: він рудувато-чорний. У деяких особин переважає дуже яскрава жовто-червона, практично помаранчева з чорним кінчиком палітра. Володіючи хорошими здібностями чіплятися за гілки він допомагає тамаринам балансувати, коли вони стрибають по деревах у пошуках їжі. Візуально ж, якщо подивитися окремо на голову, тулуб і хвіст, здається, що вони належать різним тваринам!
Живуть тамарини в тропічних лісах Амазонії. Можна їх зустріти і в північній Болівії, на сході Перу і на північно-заході Бразилії. Майже все своє життя мавпочки проводять на деревах, практично ніколи не спускаючись на землю.
Основною їжею імператорського тамарина є ягоди, фрукти, соковиті листочки й пагони молодих рослин. Але при цьому їх не можна назвати «вегетаріанцями»: тамарини не гребують різними комахами, дрібними жабами, харчуються вони і яйцями птахів, які добувають у гніздах на верхівках дерев.
Період виношування дитинчати у тамаринів становить всього близько 42-45 днів. А якщо врахувати, що навіть найбільші дорослі особини важать не більше 500 г, то природно потомство з’являється на світ зовсім крихітним. Тіло маленьких тамаринчиків має довжину не більше 5 см, а маса складає 30-35 гр. І навіть у цих крихіток вже є знамениті «імператорські» вуса й окладна борідка!
Вже в кінці третього місяця життя маленькі тамарини стають самостійними тваринами. До цього часу вони можуть пересуватися по лісі без допомоги батьків, і навіть добувати собі їжу.
Імператорські тамарини живуть невеликими групами-сім’ями, чисельність яких становить 7-10 особин. Дитинчата, що народилися всередині зграї, до півтора року живуть разом зі зграєю, а потім відбувається наступне: молоді самки залишаються в зграї, а самці залишають її й шукають собі нову сім’ю.
Якщо ви побачите дорослого тамарина, у якого на спині маленький тамарин-наїзник, знайте, це турботливий татусь-тамарин няньчиться з молодим потомством.
В «сім’ях» тамаринів панує матріархат. Головою зграї є найстарша самка. Це ще одна важлива відмінність імператорських тамаринів від інших тварин. Адже у більшості тварин ватажком зграї є найсильніший самець.
А чим же зайняті самці тамаринів? Виявляється, їм відводиться роль видобувачів їжі для дітей і старих самок. І саме самці носять на собі дитинчат. Тобто самці в зграї відіграють роль няньок.
Молоді тамарини швидко стають самостійними дорослими тваринами. До четвертого місяця вони здатні добувати собі їжу, і пересуватися самостійно в густих кронах дерев.
В «сім’ях» тамаринів є ще одне дивовижне явище – перукарський день. Вчені давно помітили цю особливість. Періодично тамарини влаштовують один одному «стрижку», зубами укорочуючи вуса і борідку.
Завдяки своїй, в прямому сенсі слова, яскравій зовнішності й мініатюрним розмірам, імператорські тамарини потрапили в список звірів, яких любителі екзотики намагаються тримати вдома. Тому їх зграї постійно піддаються нападкам браконьєрів.
І це не єдина причина скорочення чисельності тамаринів. Активна вирубка тропічних лісів теж відіграє свою роль. Нині охоронний статус імператорського тамарина оцінюється як вразливий, поступово наближаючись до критичного. Тому любителям екзотики варто задуматися, наскільки їхні капризи порівнянні з поступовим вимиранням дивовижних мавп…
Листяний морський дракон
Дивлячись на цю рибу, відразу й не зрозумієш: чи жива істота перед тобою, чи витончена морська водорість пливе, гнана течією? Іноземних вчених це так вразило, що ті обдарували рибку епічною назвою – листяний морський дракон.
Навіщо ж коник перетворився зі скакуна на ганчірочку? Або дракона як вам більше подобається. Щоб його не їли. Дорослі особи абсолютно беззахисні. Броні у них немає, іклів, шпильок та отрути — теж. Вони навіть плавати нормально не вміють.
Інші особини пересуваються за допомогою потужного хвоста — б’ють їм воду і штовхають тіло в потрібному напрямку. А наш ганчір’яний дракон, як повітряний змій, безвільно ширяє у водних потоках. Ось і доводиться коникам імітувати морські рослини. Зате, як вдало вони це роблять!
Чудові стрічкоподібні прикраси по всьому тілу не що інше, як відростки шкіри. Вони тонкі та м’які, щоб вільно бовтатися у воді, імітуючи водорості. А якщо течії занесли коника до нового місця, де немає звичних рослин — риб все одно не розгубиться. Він змінить колір і розчиниться серед місцевої флори. Листяний морський дракон настільки досяг успіху в мистецтві маскування, що став найбільшим видом серед коників – довжина його тіла досягає 25 см.
Ще одна поетична назва риби – морський пегас.
Але кольородискотеку риби влаштовують не тільки для того, щоб сховатися. Але й для того, щоб спаритись. У шлюбний сезон коники стають яскравішими від кохання. Самець і самка проводять час вкрай романтично: пара кружляє в танці, надихаючи партнера ставати яскравішими й красивішими.
Продовжуються гуляння довго. Самка відкладає 250 яскраво-рожевих ікринок на місце на хвості самця, після чого пара тримається разом від 4 до 9 тижнів. Але як тільки крихти проклюнуться з яєць, обидва батьки швиденько змотуються від новонароджених дітей. Подальшою долею другої половинки та своїх нащадків риби не цікавляться.
Малюкам доведеться важко, навіть попри прощальний подарунок від батьків — жовтковий мішок. Це капсула з поживними речовинами, завдяки якій мальки можуть не паритися про продукти перші кілька днів. Тільки от від зубів хижаків запас провізії не рятує жодним чином. Крихітні та легкі, їх колише від кожного зайвого руху води. Тому до дорослого віку доживуть лише 5% тих, хто вилупився.
Ангорський кролик
Ця пухнаста куля — насправді Ангорський кролик, від якого отримують шовковисту і м’яку Ангорську шерсть.Ангорський кролик — один з найстаріших типів домашнього кролика, який, як вважають, пішов з Туреччини. Історія повертається на початок 18-го століття, коли деякі матроси прибували в турецький порт тоді під назвою Ангорський.
Хустки, які носили місцеві жінки, сподобалися морякам через їх красу, тонкість і шовковистість. Тому, перш ніж матроси залишили Ангору, вони вирішили забрати у Францію декілька кроликів.
Французи стверджують, що Ангорські кролики були вперше зареєстровані у Франції в Енциклопедії 1765. У будь-якому випадку, це були французи, які побачили комерційні можливості Ангорської вовни й почали виробляти цей тип вовни в пряжу. Окрім їх комерційного використання, кролики стали популярними домашніми тваринами у Франції й інших частинах Європи до кінця століття.
Є п’ять порід ангорських кроликів. Агорський кролик – найпухнастіший у світі. Залежно від породи шерсть Ангори важить від двох до п’яти кілограмів. Вони бувають різних кольорів, часто з певними кольоровими крапками на вухах, носі і ногах.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті