Продовжуємо рубрику «Знайомимось із незнайомим» й сьогодні ми дізнаємося більше про цікаві особливості поведінки та спосіб життя маленьких комах.
Це жук-бомбардир, який уміє “стріляти” окропом, дзеркальний скарабей, який схожий на краплю води, та клоп-редувій, який носить на собі могильник мурах.
Жук-бомбардир
Ця кузька не даремно має таку назву — жук-бомбардир. У разі небезпеки вони викидають у бік ворога струмінь окропу з отруйної захисної рідини, який на повітрі із тріском миттєво перетворюється на хмаринку.
Для початку розберемося, що «жук-бомбардир» — це не одна істота, а збірна назва для більш ніж 500 видів комах із родини жужелиць (туруни́). Усі вони – активні хижаки. Харчуються личинками, хробаками та іншими жуками. Але щоб самим не стати здобиччю у мікросвіті, ці жучки навчилися стріляти окропом зі свого заду!
Правду кажучи, не лише бомбардири використовують хімічну зброю для свого захисту. Деякі види жуків із родини жужелиць і надродини туруноїдні теж мають їдкі виділення, але вогнепал мають лише жуки-бомбардири.
Жуки-бомбардири живуть по всьому світу. Сам по собі жучок малопримітний. Якщо не зважати, що в нього ззаду прихований вогнепал.
Лише уявіть — з живої істоти виривається струмінь токсичної рідини температурою 100 ⁰С! Як таке можливе?! Річ у тім, як і де відбувається сам процес підігрівання.
У всіх вибухонебезпечних комах процес залпу відбувається однаково. Як саме? Вчені дізналися це у 2015 році за допомогою рентгенівської зйомки. Для проведення атаки у жука в черевці є дві залози, чотири резервуари та спеціальна камера, де відбувається реакція.
Але як виходить, що жуки при цьому не варяться зсередини? Наприклад, для людського тіла критичною є внутрішня температура понад 42 ⁰С, тому що білки́ крові починають згортатися та руйнуватися. А тут цілих 100 ⁰С для такого маленького жучка це як взагалі?!
Увесь секрет в особливому матеріалі, з якого виготовлено реакційну камеру всередині комах — хітин. Це природний біополімер також є основним компонентом екзоскелета комах — ось всі ці крильця-лапки-вусики, це все з хітину. З’єднання має особливу міцність і дуже стійке до нагрівання — максимальна швидкість руйнування спостерігається при температурі 375 ⁰С, так що нетривалий вплив 100 ⁰С хітин переносить досить стабільно.
Тут важлива ще одна особливість — те, як розташовуються шари хітину у пристрої реакційної камери. Кожен шар накладається на попередній майже хрест-навхрест, що створює додаткову міцність. Так, камера може витримувати високу температуру та тиск, що утворюються в процесі реакції. Таким чином, коли тиск усередині жука досягає максимуму і стає вищим за атмосферний, відбувається різкий викид вмісту реакційної камери назовні. Жуки вміють направляти дуло своєї гармати так, що палюча кипляча суміш з шумом летить прямо у бік кривдника! До того ж — навіть якщо жук не встиг зробити залп, він може зробити його вже перебуваючи в пащі хижака!
Бомбардир може зробити до 30! коротких залпів-реакцій, чого цілком достатньо, щоб хижаки раз і назавжди передумали його їсти. А для пропорційних жуку комах така зброя взагалі є смертельною.
Дзеркальний скарабей
Chrysina limbata – вид жуків-скарабеїв, що живуть в Коста-Риці й тропічних лісах Мексики та Південної Америки. Вони належать до роду Chrysina і належать до підродини скарабеїв, відомих як Rutelinae (блискучі травневі хрущі). Відрізняються блискучим металевим виглядом. Нині відомо близько 100 видів жуків роду Chrysina. Вони мають різні кольори: металево-зелений, червоний, золотий чи срібний.
Жуки цього виду мають цікаву оптичну властивість — «дзеркальну нерозбірливість» (здатність зберігати кругову поляризацію світла, яке відбивається від жука, незалежно від напрямку поляризації). Вчені пояснили цей феномен спіральними структурами у кутикулі надкрил цих жуків. Такого ефекту не має жоден матеріал на Землі, так що фізики-оптики від жуків просто в захваті.
Якщо придивитися, можна навіть побачити відображення фотографа, який робить знімок жука.
До речі, якщо жука взяти в руки, він прикидається мертвим і лежить не рухаючись. Такий собі захист. Хоча можливо цим і пояснюється таке його забарвлення. Адже, очевидно, від хижаків він і рятується тим, що прикидається крапелькою води. Так фізик Вільям Е. Варгас вважає, що металевий вигляд може виглядати як вода і є лише яскравою плямою для хижаків.
Живуть скарабеї в затишних і важкодоступних куточках тропічного лісу на висоті від 1000 до 3000 метрів, тому їхній спосіб життя мало відомий. Довжина жуків різних видів коливається від 15 до 35 сантиметрів. Дорослі жуки їдять листя, а личинки гнилу деревину.
Через те, що цих жуків важко знайти й піймати та через свій надзвичайний вигляд вони стають справжньою коштовністю. Не дивно, що за ними полюють колекціонери й готові віддати за них великі гроші.
Клоп-редувій
Ось цей маленький клоп із тропічного лісу Африки та Азії – справжній некромант. Суть його поведінки полягає в тому, щоб ловити заблукалих мурах, протикати їхню плоть, а потім у буквальному сенсі випивати жертву.
Але це ще лише початок! Після вбивства мурашки клоп не викидає тушку. Він дбайливо надягає жертву собі на спину. Так на тілі одного клопа може скупчитися до 20 мумій. Виходить справжня брутальна гробовозка!
Навіщо ж цей маніяк збирає цілий некрополь? Його підла душа використовує полеглих у нерівному бою мурашок, щоб вбивати ще більше. Спочатку, коли тіл на спині небагато, запах полеглих мурах маскує клопа-редувія. Так у нього виходить ефективніше полювати, адже мурашки, що пробігають повз, думають, що тут знайомий запах братиків, а значить — безпечно.
Трохи пізніше клоп набирає цілу гору тіл мурах на спину і може йти в місце справжнього достатку — сам мурашник. Тепер запаху на ньому так багато, що жодна дурна мураха не розкусить, що в вулик прийшло кровожерне чудовисько, яке бажає пожинати їхні душі до останньої краплі.
І все вищесказане робить лише личинка цього клопа. Коли наш маніяк достатньо поїсть і збере гідний урожай душ, то настав час перетворюватися на дорослу особину.
Дорослий клоп уже не збирає мерців собі на спину, тепер у нього там шикарні чорні крила! Однак чудовисько продовжить поїдати мурах і у дорослій фазі. Так, подорожуючи на інфернальних крилах тропічним лісом, клоп-редувій запустить десятки нових циклів розвитку майбутніх маленьких некроманів!
За матеріалами «Звідусіль»
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті