Продовжуємо рубрику «Знайомимось із незнайомим», в якій ми познайомимося із дивовижними тваринами, про які навіть не мали уявлення, дізнаємося про їх звички, спосіб життя. То ж, сьогодні ми дізнаємося про незвичайних яскравих представників фауни – пантеровий барвистий хамелеон, рубіновий зимородок та осу-блискітку.
Пантеровий барвистий хамелеон
Це один з найяскравіших та різноманітно забарвлених видів хамелеону. Колірна гама настільки багата, що неможливо перерахувати всі кольори, не забувши якийсь. Основними кольорами, що переважають у забарвленні, є: зелений, червоний, синій, помаранчевий, жовтий. Самки, як і більшість інших видів, пофарбовані “бідніше” за самців.
Пантеровий хамелеон самець досягає завдовжки 52 см, самка – 35 см. Проживають в Мадагаскарі, Маскаренських островах. Цей вид не має схильності до певних місць, проте місцевості з густими лісами пантеровий хамелеон уникає. Найчастіше його можна побачити, якщо вийде, на гілках дерев та чагарників. Також це можуть бути пальмові гаї, околиці населених пунктів, сади.
Рубіновий зимородок
Східний карликовий зимородок (oriental dwarf kingfisher), відомий також як рубіновий зимородок, або трипалий лісовий зимородок, – найбарвистіший і найменший з усіх зимородків. Це птах кишенькового розміру, якого легко відрізнити від інших птахів у своєму ареалі завдяки його червоному дзьобу, жовто-жовтогарячому низу, бузково-рудому верху та синьо-чорній спині.
Ці птахи поширені у Південній та Південно-Східній Азії. Мешкають у лісах та водно-болотних угіддях. Їх переважним середовищем проживання є густо затінені лісові низовини біля невеликих струмків або ставків.
Східний карликовий зимородок лише трохи більший за колібрі середнього розміру і має довжину 12,5-14 см (включаючи дзьоб і хвіст). Самці трохи більші за самок. В іншому обидві статі однакові. Цей вид зимородка має 3 пальці, що пояснює, чому його іноді називають трипалим зимородком.
Рубінові зимородки зазвичай полюють із засідки. Харчуються комахами та іншими безхребетними тваринами. Вони можуть витягувати павуків із павутини, ловити комах у польоті, а також пірнати у воду за здобиччю.
Оси-блискітки
Оси-блискітки (Hymenoptera Chrysididae) – це сімейство перетинчастокрилих стебельчатобрюхих комах (Hymenoptera Apocrita). Панцирь комахи кольоровий з характерним металевим відливом (тому їх назва у багатьох мовах містить слово золото: Золота оса, Vespe dorate, Gold wasps, Goldwespen, Guêpes dorées). У ос-блескіток спостерігається перетворення жалючого апарату на телескопічний втягнутий всередину апарат, функціями якого є яйцеклад в особин жіночої статі та розмноження в особин чоловічої статі.
Є паразитами або клептопаразитами інших комах (переважно інших перетинчастокрилих), звідси й інша назва – оса-зозуля.
Що стосується морфології, оси-блискітки відрізняються від інших жалючих перетинчастокрилих комах меншою кількістю зовнішніх сегментів черевця, жилками крил з 5 закритими осередками та наявністю 11-членикових вусиків. Жіночі особини деяких тропічних видів безкрилі та їх панцир немає металічного блиску.
Блискуче забарвлення з переливчастими синіми, зеленими та пурпуровими кольорами – результат інтерференції, а ось червоні, коричневі та білі пігменти зустрічаються дуже рідко. Загальний блиск комахи посилюється за рахунок будови оболонки, поверхня якої є складним ансамблем точкових вкраплень і виступів, гребінців і западин розмірами від мікрометра до міліметра.
У деяких підгрупах (Cleptinae, Amiseginae, Loboscelidinae) визначити стать комахи можливо за зовнішніми ознаками – кількістю черевних сегментів. У особин чоловічої статі цих сегментів 5, а в особин жіночої 4. У підгрупі Parnopinae в особин чоловічої статі 4, а у жіночої 3 сегменти. У комах підгрупи Parnopinae іноді необхідне вилучення внутрішніх статевих органів, тому що зовнішніх морфологічних ознак для визначення статі недостатньо.
Підписуйтеся на сторінку «Світлана» і першими дізнавайтеся про нові публікації на сайті